Відвідувачам бібліотеки представлена історична довідка ‘’Пісенне диво України’’. Маруся Чурай.

 Зворушливу історію нещасливого кохання легендарної української поетеси-піснярки Марусі Чурай переповіли багато митців Про Марусю писали Левко Боровиковський у баладі «Чарівниця» (1834) та Степан Руданський — балада «Розмай» (1854). Марусі Чурай присвячено оперету «Ой не ходи, Грицю…» (1876) харківського драматурга В. С. Александрова та драму М. П. Старицького з такою ж назвою.  Перша ж спроба показати справжні події з життя Марусі Чурай належить письменникові Г. Бораковському, який, використавши розповіді старого козака з Полтавщини, створив драму «Маруся Чурай — українська піснетворка». Пізніше В. Самійленко написав віршовану драму «Маруся Чураївна». Наша сучасниця Ліна Костенко в історичному віршованому романі створила свою версію легенди про українську героїню, яка живе не лише особистим коханням, а й служить рідній землі. Доля Марусі тісно переплетена з долею України