пʼятниця, 22 вересня 2017 р.

Запрошуємо до бібліотеки

Щойно отримали від партнерів  поліграфічного підприємства «Геопринт» матеріали для вручення учасникам заходів Книжкової толоки, що відбудеться 27 вересня на Великій Васильківській,90 о 15:00. Запрошуємо охочих спробувати  завоювати призи власними  знаннями. Сподіваємось, що бібліотека ім..П.Й.Панча  своїми ресурсами, книжковим фондом стане вам у пригоді. 





21 вересня в бібліотеці вивчали польську мову. Викладач Олег Крисін

Польща розташована у самому центрі Європи. Саме тут знаходиться геометричний центр континенту. Туристичні пам'ятки польської землі – багаті й різноманітні. Пейзажі, що змінюють один одного, починаючи від Прибалтійського узбережжя й закінчуючи високими Татрами, міста з великими історичними традиціями та цінними пам'ятками старовини, які є найкращим свідченням понад тисячолітньої історії Польщі. Це країна нескінченних музичних фестивалів, високої культури, а також батьківщина бурштину.



четвер, 21 вересня 2017 р.

Історична довідка

У рамках вшанування пам'яті жертв політичних репресій 1937 – 1938 років, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології, відродження національної пам'яті  бібліотека ім. Петра Панча розкрила  для відвідувачів бібліотеки невеличку історичну довідку про найбільш відому жертву сталінського терору 1937 – 1938 років в Україні і за її межами  - Євгена Михайловича Коновальця.                                                                                                                                          Ця видатна людина створила найуспішніший український політичний проект минулого століття - Організацію Українських Націоналістів ( ОУН ), яка об’єднала енергію двох поколінь — досвідчених вояків доби Української Народної Республіки та молодь генерації Степана Бандери і Романа Шухевича.  Хоробрий фронтовий офіцер австрійської армії, потрапивши до російського полону, тікає з нього, дістається у листопаді 1917 р. до Києва, створює і очолює Галицько-Буковинський курінь січових стрільців. Це була одна з найкращих частин української армії у війні за державність 1917—1921 років. Євген Коновалець не тільки вмів воювати, після поразки Української Національної Революції він зумів дати українцям нову надію і підняти їх на нову боротьбу, зробивши усе можливе, щоб об’єднати Схід і Захід України. Доля України в світі, можливо, була б іншою, якщо б Євген Коновалець не був знищений 23 травня   1938 р. Судоплатовим у Роттердамі за особистим наказом Сталіна.                                                                Вічна слава героям, які загинули і продовжують гинути в боротьбі за Українську соборну державу!

Запрошуємо на книжкову толоку


19 вересня в бібліотеці вивчали іспанську мову. Викладач Людмила Гнапова.

 Маючи 329 мільйонів носіїв, іспанська на другому місці у світі по кількості людей, які використовують її як свою першу мову. Вона  випередила англійську (328 мільйонів), але дуже відстає від китайської (1,2 мільярди).  






середа, 20 вересня 2017 р.

20 вересня - черговий урок англійської мови. Викладач Наталія Руда.



У рамках відзначення 75-річчя створення УПА бібліотека ім. Петра Панча презентувала відвідувачам бібліотеки книгу Івана Патриляка « Перемога або смерть: український визвольний рух у 1939 – 1960 роках » ( Харків, Львів, 2015 ).

Ця книга дає можливість читачам ознайомитися  практично з усіма ключовими подіями визвольної боротьби українського народу 30 – 50-х років ХХ століття. На відміну від інших досліджень з цієї теми ( Володимир Сергійчук « Десять буремних літ. Західно-українські землі у 1944 – 1953 рр. », « Українська дивізія «Галичина», « ОУН: минуле і майбуття », « На зов Києва: Український націоналізм у ІІ світовій війні » та ін. ) Іван Патриляк, доктор історичних наук, професор розкрив ті сторінки історії України, які за радянських часів були невідомі українському читачеві. Головне при цьому – показаний надзвичайно тривалий опір приречених на смерть загонів УПА двом тоталітарним режимам в умовах майже повної зовнішньої ізоляції. Досліджено, як була створена УПА, які завдання перед собою ставила, як вона боролася із гітлерівською окупацією та з військами НКВС. Дуже цікавими є сторінки про українсько-польське протистояння, яке сталося внаслідок очевидної німецької провокації  ( створення на території Замойського повіту Люблінського дистрикту зразкової німецької колонії, оточеної зовнішнім кільцем поселень українських селян ).                                                                          УПА – це армія, яка не капітулювала, не склала зброї, а була поступово до останнього бійця знищена. Україна втратила в боротьбі за самостійність від 1939 до 1960 року, від Карпатської України до останніх пострілів у лісах квітня  – жовтня 1960 року щонайменше мільйон синів і дочок убитими, арештованими, засланими, депортованими чи  « переселеними ». Вічна пам’ять героям!




вівторок, 19 вересня 2017 р.

Українська мова в бібліотеці.

18 вересня розпочали вивчати українську мову в бібліотеці. Викладач Ліза Жарікова  народилась і проживала довгий час в Луганську. До 2010 року розмовляла тільки російською мовою. А зараз вже навчає тих, хто досі ще не встиг вивчити мову. Серед слухачів курсів  і правозахисник Сергій з Алчевська, і росіянка Ліля, що нещодавно переїхала з Росії, і Вікторія з Дніпра. Всі вони та інші присутні на цьому заході знайшли для себе мотивацію вивчити мову. Пані Ліза дуже цікаво підготувала свої матеріали:  це і правильний наголос в словах ( разом,ознака, черговий, котрий, листопад ), чергування голосних, поширені мовні обороти ( приймати участь - брати участь,  оточуюче середовище – оточення, довколишнє середовище, приймати до уваги – брати до уваги, приймати міри – вживати заходів, не дивлячись на обставини – незважаючи на обставини )  та багато чого цікавого.                                   Запрошуємо бажаючих перевірити себе на знання української мови. Зустрічаємось щопонеділка о дванадцятій.



понеділок, 18 вересня 2017 р.

Пропонуємо книжкову виставку « Невідома війна », присвячену Дню партизанської слави.

На державному рівні вперше цей день почали відзначати 22 вересня 2001 року у 60-у річницю початку підпільно-партизанського руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни. Чим більше минає часу після закінчення другої світової війни, тим значимішим постає безприкладний героїзм нашого народу в боротьбі проти страшної навали фашистсько-німецьких загарбників. В історії цієї боротьби одна з найяскравіших сторінок належить партизанам.  Безперечно, що головними експонатами нашої виставки є документальні спогади організаторів і учасників партизанського руху в Україні. Серед них – « Наш позивний - свобода » Т.Строкача, « Люди з чистою совістю » П.Вершигори,  «Ми не з легенди » Ю.Збанацького.Слід зауважити, що рух Опору на окупованій гітлерівцями території  України ( на відміну від бойових дій армії на фронті ) мав свої специфічні риси і не завжди, на жаль, позитивний характер. Радянська воєнна історіографія, художня література уперто замовчувала їх або з ідеологічних міркувань намагалася надати їм привабливішого вигляду. Після отримання Україною незалежності історія партизанського руху і боротьби підпілля в Україні почала висвітлюватися, як кажуть, « з точністю до навпаки », але вже з іншим ідеологічним тлумаченням.      Тому надзвичайно цікавою для нашого неупередженого читача є книга доктора історичних наук А.Чайковського « Невідома війна » ( Київ, 1994 ), побудована на документах окупаційних фашистських відомств, вермахту, військ СС, поліції безпеки та СД, ОУН-УПА, радянських і партійних органів, НКВС-НКДБ, партизанських штабів. Зокрема, в цій книзі йдеться про величезні втрати серед учасників руху Опору в перші роки війни, нужденність, голод, хвороби, дезертирство і випадки зради. Піддаються сумніву явно завищені офіційні цифри про 500 тис. осіб в партизанських лавах України ( наприкінці 1946 р. на підставі документів оперативного і кадрового відділів УШПР, особових справ, доповідних записок, що надійшли на той час з різних формувань  загальна чисельність партизанських сил України становила понад 200 тис. чоловік, причому документи ці були оформлені більш-менш задовільно лише на 98 тис. бійців і командирів ). Звертаємо також на книгу « Маршрути подвигу і пам’яті » ( Київ, 2002 ), присвячену маловідомим сторінкам київського підпілля. Багато цікавого на цю ж тему можна знайти в книзі « Непокоренная земля Киевская » ( Київ, 1985 ).  Звертаємо Вашу увагу на повість Є Гуцала « Безголов’я », написану у середині 60-х років і надруковану тільки 1990 р. Є.Гуцало показує не звичних з інших творів радянських авторів народних месників, а тих, що відсиджувалися по лісах, об’їдали вбогих односельців, та ще й жорстоко розправлялися із свідками своїх « героїчних подвигів ».




11 вересня в бібліотеці вивчали польську. Викладач Олег Крисін.

З XIV по XVII століття столицею Польщі був Краків. Також столицями були Гнєзно і Познань, а в періоди після Першої і Другої світової війни функції столиці виконував Люблін.



17 вересня відбувся урок з малювання "Відкрийте у собі художника"

Урок провела Ірина Плюсніна.



пʼятниця, 15 вересня 2017 р.

Подарунки читачів бібліотеці.


13 вересня в бібліотеці відбулось інформування користувачів «Місцева демократія – основа сучасної держави», присвячена тижню місцевої демократії.

 Бібліотекар Рябова Л.І. інформувала користувачів  про діяльність місцевих органів влади, ознайомила громадян з основними принципами їх роботи, привернула увагу присутніх до того, що їхня участь у місцевих справах є найважливішим чинником життєздатності демократії, поширення інформації про різні форми та можливості участі в прийнятті рішень на місцевому рівні, активно сприяє розширенню участі населення у соціальному, культурному, економічному та політичному житті. Місцева демократія є загальною європейською цінністю та повинна спиратися на кращі досягнення та практики в галузі управління та демократії.


пʼятниця, 8 вересня 2017 р.

Книжкова виставка "Проти імперії брехні"

Пропонуємо книжкову виставку «Проти імперії брехні», присвячену 70-річчю від дня народження Валерія Марченка – відомого українського правозахисника, літературознавця, перекладача. Онук (по матері) Михайла Івановича Марченка – українського історика, першого радянського ректора Львівського університету. Навчання на філологічному факультеті Київського університету, вивчення тюркських мов в Бакинському університеті, робота в редакції «Літературної газети» - блискучий старт професійного життя молодої людини в Радянській Україні.      Поряд з перекладами з азербайджанської і польської на українську він писав літературознавчі розвідки про Агатангела Кримського, Миколу Зерова, Олександра Багрія. Одночасно написав (під псевдонімом Валентина Розума) кілька есеїв: «За параваном ідейності» - з критикою брехливості, підлості й жадоби сучасних українських радянських літераторів, «Київський діалог» і «Страшний якийсь тягар» - про національну політику комуністичної партії в Україні. Валерій Марченко відмовляється від заманливої пропозиції стати сексотом КДБ. В результаті показові арешт і покарання: йому інкримінують написання трьох вищеназваних есеїв, розповсюдження «антирадянського документа» Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» та антирадянські балачки (був в Україні голод штучним чи ні). До речі, один із слідчих у справі Валерія Марченка пише тепер про злочин НКВС. Валерій Марченко був зраджений друзями, обманутий слідчим (Зізнався у не скоєних злочинах) і отримав по максимуму – шість років позбавлення волі і два роки заслання.                                                                                                 І ось за гратами до Валерія Марченка приходить віра у Христа, він перетворюється на надзвичайно активного і стійкого «в’язня совісті». Після звільнення – довго не міг знайти роботу (у т.ч. була відмова від В.Коротича, редактора журналу «Всесвіт»), з великими труднощами став сторожем (фізична робота з його інвалідністю було подібна до смерті). Продовжує активно займатися правозахисною роботою. 21 жовтня 1983 року вже майже смертельно хворого Валерія Марченка заарештовують вдруге і засуджують до 10 років таборів особливого режиму і 5 років заслання (переправив до США інструкцію Міністерства освіти УРСР «Про посилення вивчення російської мови в школах України»). Помер у тюремній лікарні в Ленінграді. Президент США Рональд Рейган виступив з різким засудженням цього чергового злочину імперії зла.





7 вересня в бібліотеці говорили про Івана Микитенка, якому виповнилося б 120 років.

 Бібліотекар Лебедєва Р.І. представила книжкову полицю «На службі в імперії зла». Вона розповіла про життєвий і творчий шлях драматурга, прозаїка, поета, публіциста, громадського і державного діяча.  У 1934 році в Москві відбувся Перший Всесоюзний з’їзд радянських письменників, де Микитенко виступив із промовою.  Він також учасник міжнародного антифашистського конгресу письменників на захист культури в Парижі у 1935 році і Мадриді у 1937році. Сталінські репресії 30-х років зачепили й Івана Микитенка. Він трагічно загинув і 1937 році. Майже всі твори Микитенка перевидані в Україні, окремі перекладено багатьма мовами світу.                                                   


середа, 6 вересня 2017 р.

5 вересня бібліотекар Недбайло Н.І. представила письменника Петра Панча творчим доробком Василя Минка, увічненим в книзі Віктора Гамана «Мій золотий сон – Конча Озерна» ( Київ,2013, стор.38).

  «Багаторічний друг і земляк Панча письменник Василь Минко створив оригінальний літературний вінок із самих лише назв творів Петра Йосиповича Панча: «Далеко від Дніпра», «У містечку Бе», яке в народі звалося «Зелена трясовина», або «Мишачі нори», жив-був «Муха Макар». Його хата стояла  «Там, де верби над ставом», з димаря тієї хати клубочився «Соломяний дим», бо про газове опалення тоді ще і  «Зозуля» не кувала. Його найближчими сусідами були «Олександр Пархоменко» і  «Слюсар із депо». Одержавши «Тихонів лист», ці «Богатирі» пішли «З боями до Царицина» . «Мій герой» також. «У Валках на базарі» до нього пристали  «Син Таращанського полку», «Малий партизан» та інші «Гарні хлопці». Палахкотіли  «Відблиски пожеж», стогнала «Рідна земля».  «Під грохот канонади» довго тривала  «Облога ночі». «Вовки», «Свистуни» і всіляка  « Черва», батьківщиною яких були «Гнізда  старі», а на прапорах хижо майорів «Чорний хрест», пускали в бій нові й нові «Голубі ешелони», надіячись на «Реванш», воюючи за « Савчині бариші ».  «В дорозі» всяко трапляється. «Помилка Мухи Макара» була в тому, що він якийсь час не знав, «Кому ж віддати прапор ?». Тому так довго «Гомоніла Україна». «У степу над Оріллю» гасали       «Білий вовк» та «Зелена кобила». Та ось «Рано-вранці» подув «З моря» погідний вітер, прийшла   «Перемога», і «На калиновім мості» настав бажаний «Мир». «Чорний монах» залишився  «Без козиря», «Цар без трону», «Мати» справила синам «Нові чобітки», повязала їм «Червоні галстуки», і вони пішли «По дорозі в літературу» творити  «Повість наших днів».

             Віктор Гаман. Мій золотий сон – Конча-Озерна. Київ, Логос, 2013, стор. 38.



понеділок, 4 вересня 2017 р.

Щирі слова подяки Дмитрові Чистяку.

 Щойно бібліотека отримала подарунки від літератора, перекладача Дмитра Чистяка. Три нових переклади з французької. Браво Дмитре! Запрошуємо до читальної зали бібліотеки. Книги чекають охочих.