четвер, 22 лютого 2018 р.

До 155-річчя від дня народження Володимира Івановича Вернадського бібліотека ім. Петра Панча пропонує книжкову виставку « Несподіваний Вернадський. Полтавський і Київський періоди ».

 В.І.Вернадський – видатний вчений-енциклопедист, мислитель світового рівня, природознавець, філософ, організатор та історик науки. Українець за походженням, хоч народився у Петербурзі й закінчив там фізико-математичний факультет університету, але значна частина його життя була повязана саме з Україною. В.І.Вернадський завжди називав себе українцем і навіть прізвисько мав «упертий хохол» ( Гумилевский Лев. Вернадский. М.,1988, стор.38 ).                                                                                                                                             Слід відзначити, що Вернадський, працюючи у Москві і Петербурзі, виїжджаючи майже щороку за кордон у наукові відрядження, протягом майже 30 років, з 1889 р. незмінно проводив хоча б частину літа з родиною в Полтаві, а з 1913 р. - на дачі біля Шишаків у Полтавській губернії. За свідченням вченого, саме на Полтавщині почали складатися у нього в систему ідеї двох нових наук - геохімії і біогеохімії, а також вчення про біосферу як сукупність всіх проявів життя.                У 1918 р. за гетьманату Павла Скоропадського В.І.Вернадський приїхав до Києва, де створив Українську Академію наук. В.І.Вернадський був обраний її першим президентом, він сприяв роботі новостворених при УАН інституцій – Державного українського університету та Національної бібліотеки ( нині бібліотека ім. Вернадського ), подарував Україні власну бібліотеку.  В нашій виставці широко представлені книги, в яких розповідається про життя, наукову і громадську діяльність В.І.Вернадського, а також про те, як наше місто вшановує пам’ять першого президента УАН ( бульвар академіка Вернадського і пам’ятник в Святошинському районі, меморіальна дошка на будинку Президії УАН по вул. Володимирській,54 ).Наші читачі люб’язно надали для нашої книжкової виставки дуже цікаве видання Володимира Хурси  « Вернадський у Шишаках », яке розповідає про наукову і подвижницьку діяльність В.І.Вернадського у період його п’ятирічного перебування у містечку Шишаки, історико-краєзнавчі нариси цього ж автора « Славетні у Гоголівському краї ». А.В.Лещенко, М.П.Лещенко у своїй монографії « Володимир Вернадський і його просвітницько-педагогічна діяльність » досліджують козацький родовід вченого, його зв’язки з українським національно-культурним відродженням. Крім того, всіх бажаючих зацікавлять історико-біографічний альманах  « Прометей» серії « Життя визначних людей », т.15, присвячений 125-річчю від дня народження В.І.Вернадського, і « Щоденники 1917-1921 » В.І.Вернадського.      Усім тим, хто зацікавиться нашої виставкою, рекомендуємо також ознайомитися з монографією Костянтина Ситника і Тетяни Бевз « Володимир Вернадський: Людина. Громадянин. Учений » ( Київ, 2017 ), в якій особливу увагу звернено на роль ученого у формуванні Української академії наук, показано українське інтелектуальне оточення Володимира Вернадського.


середа, 21 лютого 2018 р.

21 лютого вивчали англійську мову. Викладач Наталія Руда.




21 лютого Міжнародний день рідної мови.

 Презентація книжкової виставки "Наш скарб - рідна мова"




21 лютого відбувся майстер-клас з малювання аквареллю з Маріанною Масловою




19 лютого вивчали польську мову.

 

20 лютого вивчали іспанську мову. Викладач Людмила Гнапова.

Вивчення іспанської мови щовівторка 17:30



19 лютого вивчали українську мову. Викладач Ліза Жарікова.

Писали диктант. Повторювали пройдений матеріал. А далі - однорідні члени речення, відокремлені означення і т. д. Українську мову вивчаємо щопонеділка 12:00.


вівторок, 20 лютого 2018 р.

20 лютого – День пам’яті Героїв Небесної Сотні.

 Разом з учасниками Майдану Юрієм Аксениним, Романом Дзівінським, Олександром Квітницьким згадували події, що стали знаковими для всіх свідомих людей. Хлопці розповіли про себе, про Майдан, про волонтерську роботу.
Батько Юрія Аксенина – Василь Степанович Аксенин  – громадський активіст, учасник Євромайдану, один із Героїв Небесної Сотні, Герой України. Помер у лікарні від ран, отриманих від куль снайпера.  
 Роман Дзівінський отримав поранення 6 лютого на Майдані. Він саме розбирав гуманітарну допомогу, коли стався вибух. В результаті отриманого поранення руку довелося ампутувати.

Бібліотекарі представили книжкову виставку «Просто пам’ятайте мене», в  якій представлені фотоматеріали, книги, свідчення очевидців,  що нагадують події, що змінили  всіх і кожного, що не залишили байдужим нікого.








понеділок, 19 лютого 2018 р.

16 лютого до бібліотеки завітали учасники агітпотягу «Труханівська Січ».

 Агітпотяг – це локація на колесах, жива  історія України – «країна в країні», яка передбачає  право вибору, обмін думками формує творчі майстерні. До бібліотеки завітали: Олена Іванова – засновник волонтерського агітпотягу «Труханівська Січ», Ганна і Олександр Квітницькі – співзасновники потягу, студентки Ніно Сурмава і Антоніна Корявець. До агітпотягу долучились письменники Ірен Роздобудько і Світлана Терейківська, Ігор Жук – фізик, кіносценарист, автор пісень. Всі визнають, що агітпоїзд дуже сучасний майданчик  для популяризації патріотизму, вивчення історії України, спілкування Заходу і Сходу, передбачає нові зустрічі і знайомства.  Разом з учасниками агітпотягу  згадали події чотирирічної давнини – Героїв Небесної Сотні. Бібліотекар Недбайло представила фотовиставку «Просто пам’ятайте».







середа, 14 лютого 2018 р.

Чоловік, якого зацікавила інформація виставлена в віконному просторі. Він переписує вірш В.Баранова "До українців"



Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:
Де той рік, де той проклятий тиждень і день,
Коли ми, українці, забули, що ми українці?

І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в'ється,
І що ми на Вкраїні - таки український народ,
А не просто населення, як це у звітах дається.

І що хміль наш - у пісні, а не у барилах вина.
І що щедрість - в серцях, а не лиш у крамничних вітринах.
І що є у нас мова, і що українська вона,
Без якої наш край - територія, а не Вкраїна.

Я до себе кажу і до кожного з вас - Говори!
Говоримо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!
Запитайте у себе: відколи, з якої пори
Почали українці себе у собі забувати?

Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття,
У якому свідомості нашій збагнути незмога,
Чим солодший од меду нам видався чад забуття
Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога.

Українці мої! То вкраїнці ми з вами, чи як?
Чи в "моголах" і вмерти судила нам доля пихата?
Чи в могили й забрати судилось нам наш переляк,
Що розцвів нам у думах смиренністю "меншого брата"?

Українці мої! Як гірчать мені власні слова...
Знаю добре, що й вам вони теж - не солодкі гостинці.
Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,
Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.

Я вже й сам ладен мовить: "Воно тобі треба?.. Стерпи!"
Тільки ж хочу, вкраїнці, спитати у вас нелукаво:
Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи?
Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?

То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря,
І хіба не зотліє на тлін українство між нами,
Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря
Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами?

Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.
Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.
Тільки хто ж колись небо нахилить до Ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна...

Епічний фільм "Серце мами Гонгадзе". Зустріч з В'ячеславом Бігуном

В. Бігун: «Якби ви були знайомі з пані Лесею, ви би не питали мене, чому я вирішив зняти цей фільм. Вона — унікальна особистість, сильна і відкрита жінка».

вівторок, 13 лютого 2018 р.

Активно використовуємо нову локацію.

В підвальному приміщені організовуємо книжкові виставки, які згодом будемо виставляти на абонементі або в читалій залі.  Виставка, присвячена Героям Небесної Сотні, готова.              


  Поговорити в дружньому колі можна у нас. Ніхто не заважатиме.


Навчатися індивідуально - це теж у нас.



понеділок, 12 лютого 2018 р.

11 лютого в бібліотечному кіноклубі «Книга і кіно» відбувся показ документальної кінострічки режисера Тараса Томенка «Будинок ‘’Слово’’».

  Кінострічка розкриває одну із найдраматичніших сторінок історії України – винищення української інтелігенції, спеціально зібраної під одним  дахом будинку письменників ‘’Слово’’. Це історія про те, як рай обертається на пекло, як система ламає художника. До читачів звернулися автор сценарію, видатна українська поетеса і громадський діяч Любов Якимчук, автор музики до фільму, композитор, викладач київської консерваторії Алла Загайкевич.                                                                                                                                                Будинок «Слово» збудували у Харкові наприкінці 1920-х років. Свою назву він отримав завдяки формі, що нагадувала літеру «С». Харківський архітектор Михайло Дашкевич спроектував 64 квартири для літераторів та їхніх родин. Будинок заселили у 1930 році. Під один дах переїжджають Микола Хвильовий, Остап Вишня, Михайль Семенко, Павло Тичина, Володимир Сосюра, Петро Панч та інші.  Перший арешт, Михайла Ялового, стався 12 травня 1933-го. Кульмінацією фільму стає самогубство Миколи Хвильового, відтворене завдяки архівним документам майже щохвилинно. Це сталось наступного дня, 13 травня 1933 року. Більшість мешканців, що згодом були арештовані та репресовані, спочатку відправляли до Соловецьких таборів, а потім, 3 жовтня 1937 року, розстріляли в урочищі Сандармох в Карелії.    Будинок «Слово» стає уособленням кривавої радянської системи, а мешканців будинку потім назовуть поколінням «розстріляного відродження».  Після перегляду фільму - жвава дискусія, запитання - відповіді. 18 березня дивимося епічний фільм В'ячеслава Бігуна "Серце мами Гонгадзе". Довідки Т.287 - 40 - 46


12 лютого вивчали українську мову. Викладач Ліза Жарікова.



8 лютого вивчали польську мову.

Цього дня  вивчення було оригінальним. Співали польські пісні.

 

субота, 10 лютого 2018 р.

9 лютого відбувся майстер-клас з виготовлення гномика Хтотамчика з ліхтариком.

 Сьогодні в приміщенні бібліотеки проходив майстер клас пані Інеси Кужом з виготовлення гномика Хтотамчика. Героя, що цікавиться книгами і читає їх ночами, підсвічуючи сторінки своїм ліхтариком... Чудова атмосфера заходу залишила приємні спогади від доторку до прекрасного... 2 березня будемо валяти прикраси. Збираємось о 15:00.



пʼятниця, 9 лютого 2018 р.

Україна вперше на міжнародній арені

У рамках відзначення 100-річчя Української революції  1917-1921 років бібліотека ім. Петра Панча запропонувала відвідувачам ознайомитися з історичною довідкою « Україна: вперше на міжнародній арені », присвячену 100-річчю підписання Берестейського ( Брестського ) миру.              
Берестейська ( Брестська ) угода  -  це низка документів міжнародно-правового характеру, підписана УНР з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною та Болгарією. Цей договір врятував Україну від знищення більшовицькою Росією. Було проголошене припинення війни між австро-угорсько-німецьким блоком та УНР, встановлювалися кордони 1914 року, передбачалося звільнення окупованих територій відразу ж після ратифікації мирного договору , взаємна відмова від контрибуцій. До негативних умов договору слід віднести  зобов’язання УНР про поставку до Німеччини і Австро-Угорщини значної кількості хліба, цукру, вугілля та інших товарів.
Позитивом треба назвати фактичне міжнародне визнання УНР,  до її території  були включені Холмщина і Підляшшя, де проживало українське населення. Таємним додатком передбачалося приєднання української частини Східної Галичини й Північної Буковини до так званого Коронного краю, який мав би автономію у складі Австро-Угорщини. Фактичний північно-східний кордон УНР з більшовицькою Росією, до речі, суттєво не співпадав з сучасним кордоном України з Російською Федерацією, та ж сама картина була і на півночі ( Кобринський, Пружанський, Берестейський і Більський повіти Гродненської губернії і Пінський повіт Мінської губернії були передані УНР).