середа, 31 січня 2018 р.

Презентація книги В.В'ятровича "За лаштунками "Волині-43"

У звязку з ухваленим Сеймом Польщі законопроектом про заборону пропаганди так званої «бандерівської ідеології» в Польщі, який стосується визначення злочинів українських націоналістів та українських організацій, що співпрацювали з Третім рейхом, а також можливості запуску кримінальних проваджень проти осіб, які заперечують ці злочини, бібліотека ім. П.Й.Панча запропонувала відвідувачам бібліотеки ознайомитися безпосередньо з українською точкою зору на ці історичні  події  -  книгою Володимира В'ятровича « За лаштунками « Волині-43 » ( Харків, 2016 ).
Саме в цій книзі Володимира В'ятровича, яка є популярно-документальним  викладом його монографії на цю тему « Друга польсько-українська війна. 1942 - 1947 », робиться спроба розглянути  українсько-польські відносини у більш широкій хронологічній перспективі, вказуючи на те, що напруження в українсько-польських відносин середини 40-х років насправді було не обмеженою хронологічно акцією, а частиною більш ширшого українсько-польського протистояння, починаючи з так званої пацифікації  20-30 років.
Присутні на заході почули стислий виклад основних подій того часу на території сучасної Західної України та Східної Польщі — Холмщини, Волині, Галичини, Закерзоння, де під час і після Другої світової війни палахкотіло польсько-українське протистояння. Завдяки невідомим раніше документам української та польської підпільних армій, звітам німецької окупаційної влади та радянських партизан ми узнаємо правду про події маловідомої війни між поляками і українцями у 1942–1947 роках. Відвідувачі бібліотеки ознайомилися з окремими свідченнями безпосередніх учасників подій, витягами з документів українського та польського підпілля, Армії Крайової та УПА, які були головними дійовими особами трагедії українського і польського народів, що тривала не один рік.
Серед відвідувачів виникла дискусія з приводу оцінки цих подій,  оскільки з’явилася можливість сформувати власну думку про ці маловідомі історичні факти. І, головне для працівників бібліотеки, виникло бажання  прочитати цю книгу.  Єдиний наявний примірник був виданий, сформувалася навіть невеличка черга бажаючих прочитати цю книгу ( примірники книги є в центральній міській бібліотеці ім. Лесі Українки і в ЦБС Голосіївського району ).

30 січня вивчали іспанську мову. Викладач Людмила Гнапова.


вівторок, 30 січня 2018 р.

Крути: символ наших визвольних змагань. (до Дня пам'яті Героїв Крут)

Є в історії України події, які стали знаковими, символічними. Такою подією є героїчна смерть молодих захисників молодої Української Держави.                            IV  універсал Центральної Ради, проголошений 22 січня 1918 року задекларував: «…віднині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною Державою Українського народу».

Історики розмірковують про міфи і правду битви під Крутами але ніхто не поставить під сумнів високий героїзм і патріотичну самопожертву юних борців за ідею, відданих захисників національної справи.
Не будемо вдаватися в історичні екскурси і ставити питання: хто винен і чому? Чи ж вони не хотіли жити й бачити, як молода держава буде розвиватися і цвісти? А вони таки пішли. Вони всі принесли на жертву Україні свою молодість, радість, щастя, невтішне горе рідних і молоді свої життя.                                                           Вони виконали заповіт Сократа: «Яка б не була для тебе жорстока Батьківщина, яких би жертв вона не вимагала від тебе, мусить вона бути для тебе дорожча за батьків, миліша за дітей». Юні герої були саме так виховані, виховані українськими матерями. 
Галичанин Сашко Пипський, один з 27 полонених героїв, що готували кати до розстрілу, сильним голосом почав «Ще не вмерла…». Її підхоплюють товариші, пісня звучить й котиться, як крилата звістка кращого завтра… Голосні постріли заглушили спів. Скошеним квітом падають останні герої на ту землю, якій клялись в останню хвилину добути свободу, віддати душу і тіло.                                                                                       
Наш земляк Микола Луків написав у вірші «Крути»:
Ще юнаки, ще майже діти,
А навкруги і смерть, і кров.
«На порох стерти, перебити!» -
Іде на Київ Муравйов.
Полків його не зупинити,
Та рано тішаться кати:
Коли стають до зброї діти,
Народ цей – не перемогти!
Ні, вони не полягли, вони – безсмертні…!  Слава Україні!


Ляльки - це сучасно

Лялькам Інесси Кужом дуже подобається в нашій бібліотеці. Та й ми, бібліотекарі і користувачі, полюбили ці прекрасні рукотворні шедеври. Хто ще не бачив цю красу поспішайте до бібліотеки на Великій Васильківській,90. Незабаром плануємо майстер-клас з валяння прикрас. 287-40-46.











понеділок, 29 січня 2018 р.

28 січня в відбувся музично-поетичний вечір Євгенії Більченко

Евгения Бильченко: Литературная студия БЖ: да, мы такие

Огромное спасибо, друзья, что вы все пришли, почтили память Высоцкого, возлюбили поэзию, организовали полный зал в библиотеке, дружно читали, дискутировали, пели и даже плясали. Неожиданное литературное многолюдье у замечательной Натальи Ивановны Недбайло возглавили наши выступающие: магистр Киева Вячеслав Рассыпаев, король образов Роберт Кривошеев, голос-нерв Инна Труфанова, мужественная сдержанность Олег Максименко, очаровательные грации Анна Трохименко (рэп-перчик), Диана Щербакова (мягкость Тернополя), Елена Дорофеевская (тоника об экстриме), Инесса Дорофеева (парусник символов), мастер жестких трагических острот Алехандр Имяреков, мастер поэтической философии владимир верлока, мастер поэтической медитации Игорь Борисов, архетип-поток Татьяна Шевелина, юморная живая плясунья в слоге и не только Светлана Иванова, мастер авангардного текста Вадим Волков, магистр интеллекта и диспута Игорь Пиляев, питерский сплин Валентин Андросов, ребята, которые подают поэзонадежды: Энни Волш, Елена Бронфельд, Юрий Баланчук, неподражаемые метафизические скоморохи Белая Сова и Дон Педро. Молодые и вечно молодые, контркультурные и академические, разных взглядов и языков, полная свобода, абсолютная дружба. Думаю, Семёнычу бы понравилось. Я вас люблю, пацаны и барышни. Вот вам фоточки. Видео оператор делает. Спасибо за помощь: Юрий АнисимовАркадий Веселов.


26 січня відбувся майстер-клас з петриківського розпису.

 Провели заняття студенти Мистецького  коледжу художнього моделювання та дизайну ім. Сальвадора Далі. Кожному із тих, хто вчився майстерності петриківки студенти приділили максимум уваги. Задоволенню присутніх не було меж. Долучайтесь до творчості в бібліотеці ім.П.Й.Панча.



пʼятниця, 26 січня 2018 р.

25 січня відбувся майстер-клас з малювання аквареллю з Маріанною Масловою.

«Карпати чи Крим, Демерджі чи Ай-Петрі, Говерла чи Петрос? Гори викликають спогади і враження! Сьогодняшній арт-клас – це вивчення повітряних перспектив і теплопровідність гір». Маріанна Маслова.

 
 

понеділок, 22 січня 2018 р.

17 січня вивчали французьку мову. Викладач Poul Garnier, м.Париж, Франція.



Книжкова виставка " Свята Софія землі вже збирає і Україну дві в одну єднає" ( до Дня Соборності України)

В історії становлення незалежності і соборності України особливе місце займає день 22 січня 1919 року, коли Директорія Української Народної Республіки проголосила Злуку всіх українських земель в єдину Українську державу. Саме цей день з’єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Українською Народною Республікою прийнято відзначати як свято – День Соборності і Свободи України.

Мало хто пам’ятає, чому Акт Злуки був проголошений саме у цей день – 22 січня 1919 року. Це була перша річниця проголошення української незалежності.


пʼятниця, 19 січня 2018 р.

У рамках відзначення 100-річчя Української революції 1917-1921 років пропонуємо історичну довідку « Вища точка розвитку української революції », присвячену 100-річчю від дня прийняття IV Універсалу Української Центральної Ради.

                                                                                                                                                                                На 9 січня 1918 р. було призначене скликання Українських установчих зборів, але наступ російської радянської армії під командуванням В. Антонова-Овсієнка вщент зруйнував усі державотворчі плани УНР. Тому саме цього дня 49 членів Центральної Ради, тобто менш ніж десята частина її персонального складу, зібралися у залі Педагогічного музею. Вони прийняли на себе функцію установчих зборів і почали розглядати варіанти IV Універсалу, підготовленого УСДРП ( Винниченко ), УПСР ( Шаповал і Султан ) та особисто Грушевським
 Для мобілізації та організації українськогонароду для відпору більшовицькій агресії, створення умов для самостійних переговорів з державами Четверного союзу  у Бресті  після триденних дискусій  поіменним голосуванням був ухвалений IV Універсал. Центральна Рада в IV Універсалі:                                                                                                                                                           1. Проголосила УНР самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу, яка хоче жити у злагоді й приязні з усіма сусідами.                                 2. Приписувала вищому виконавчому органові, який віднині почав іменуватися Радою Народних Міністрів, вести мирні переговори у Брест-Литовському цілком самостійно й укласти мир, щоб УНР розпочала своє господарське життя у спокої і згоді, розпустила армію і на її місці створила народну міліцію.                                                                                                                                                 3. Проголошувала тверду й рішучу боротьбу з більшовиками.                                                                   4. Обіцяла після повернення солдатів з фронтів переобрати волосні і повітові ради, міські думи           5. Робила акцент, що закон про соціалізацію і передачу землі трудовому народові без викупу вже розроблено і він буде розглянутий на IX сесії Української Центральної Ради через кілька днів, а сама передача землі відбудеться ще на початку весняно-польових робіт. Ліси, води, надра мали перейти у підпорядкування УНР.                                                                                                                                          6. Давала вказівку Раді Народних Міністрів негайно приступити до переведення всіх фабрик і заводів з воєнного на мирний стан, на вироблення продуктів, потрібних народу, прибрання до рук найважливіших галузей торгівлі, монополізацію залізної, вугільної, тютюнової промисловості, встановлення державного контролю над усіма банками.                                                                                7. Проголосила боротьбу з безробіттям і курс на соціальне забезпечення скалічених та потерпілих від війни.                                                                                                                                                                  8. Визнала дійсними всі свободи, проголошені в III Універсалі, і права всіх націй в УНР на національно-персональну автономію.                                                                                                            9. Закликала народ якнайпильніше провести вибори до Українських установчих зборів, які могли взяти на себе функцію найвищого господаря і впорядника української землі.
Звертаємо Вашу увагу на те, що навіть в найважчі для революції дні Центральна Рада продовжувала відстоювати демократичні свободи, права національних меншин (у тому числі - росіян).

Всім читачам і відвідувачам бібліотеки, хто цікавиться історією українського народу, рекомендуємо ознайомитися з дуже цікавою монографією О.М.Мироненка « Світоч української державності: Політико-правовий аналіз діяльності Центральної Ради » ( є як в абонементі, так і в читальному залі ).