пʼятниця, 30 січня 2015 р.

Якщо не ми - то хто ж!

Сьогодні відправили чергову допомогу захисникам. Щиро вдячні небайдужим нашим дорогим громадянам, які довіряють нам. Велике спасибі всім, хто приніс до бібліотеки такі потрібні нашим захисникам речі. Слова вдячності учням і вчителям шкіл №112 та №32, які підготували малюнки для воїнів.Завдяки таким людям, як  Ірен Роздобудько, Ігорь Жук, Леся Вороніна, Анна Колодочка та іншим ця робота стала успішною.  











четвер, 29 січня 2015 р.

Схід очима українських письменників

28 січня в бібліотеці говорили про Схід. Викладач КНДЛУ, кандидат наук Тетяна Кулініч розповіла присутнім про твори української літератури, письменників, які в різний час зверталися до  теми Сходу. Зацікавлене ставлення до Сходу збереглося в творах Середньовіччя.  Тетяна Олександрівна дуже цікаво розповіла про середньовічний твір  «Повість про Варлама та Іосафа», паломницький твір «Ходіння ігумена Даніїла», нагадала про козацькі пісні та думи, які стали своєрідним баченням східної культури. Якщо згадаємо історію, то побачимо, що для козаків татари і турки були ворогами на всіх рівнях: політичному /представники ворожої Османської імперії/, релігійному /мусульмани – басурмани/, світоглядному. Козацька доба створила ворожий образ східного ворога. На довгі століття в українській культурі запанували образи татарів і турків, які нападають на села, забирають у полон дівчат,  несуть зло, смерть. Все в них було чуже: мова і одяг, слово «бусурман» /мусульманин/ стало лайкою.                                                                                                                                                                                    Ця культурна ситуація ворожого, чужого сходу почала мінятися у ХІХ столітті. Першовідкривачем в новій східній літературі називають П.Куліша, одного з найяскравіших постатей української літератури. Його мрією було «В Європі ставити курінь», за влучним висловом М.Зерова, тобто відкрити Україну світові.  Його «Магомед і Хадиза» та «Маруся Богуславка» мали зламати стереотип, епічну і неупереджену культурну цінність Османської республіки.                                                                                                 Чималий внесок зробив Іван Франко у сходознавстві як поет-перекладач. Він переклав більше, ніж сто віршованих уривків для другого українського видання збірки арабських казок «Тисяча і одна ніч». Публікуючи частину перекладів написав невеличкий вступ, де показав себе добрим знавцем арабських мов. Крім того І.Франко написав віршоване оповідання «Абу-Касимові капці», в основі якого лежать східні мотиви.                                                                                                                                        Отже, створена протягом тисячоліть культура Сходу була успадкована іншими народами і лягла в основу подальшого культурного розвитку.                                                                                                                                                                                              Окрасою пізнавального заходу про Схід став турецький танок, який виконала читачка нашої бібліотеки Леся Родіна

неділя, 25 січня 2015 р.

Просто пам'ятайте мене...

22 січня, в справі по розслідуванню вбивства на Майдані в січні - лютому 2014р, в Київ приїхали родичі Олександра Храпаченка.
Вони були запрошені до бібліотеки на презентацію виставки однієї картини "Просто пам'ятайте мене. Олександр Храпаченко. Герой Небесної Сотні. Герой України". Бібліотека зустріла батька – Володимира, матір – Тетяну та брата Дениса Храпаченків.
Представляла картину автор – художник  Наталія Андрущенко.
Багато цікавих фактів з життя сина - Героя розповіла мама. Наталья Андрущенко розповіла, про те, як знімав фільм про Олександра відомий французький режисер Емануель Графф.

Пам'ятаймо Героїв!









Спогади Володимира Пастушка /фрагмент/
Розкажи, як ти познайомився із Олександром Храпаченком, рівненським героєм «Небесної сотні»…
- Храпаченко був у нас «ройовим», тобто командиром відділення. Він також виконував роботи піротехніка – робив «коктейлі Молотова». Але пізніше він занедужав і був змушений ненадовго додому поїхати, щоб підлікуватися, а командування «роєм» залишив на мене. Як їхав, то мені сказав, що я повинен бути сотником, бо маю лідерські якості. Коли Олександр повернувся, то не прийняв командування рою назад. А коли 18 лютого одного нашого «ройового» вбили (у нас їх було два), то залишився я і сотник. Пізніше, під час бою, убили першого ройового Олександра Капіноса («Кремінь»), тяжко поранили сотника «Пегаса» (Олександра Гуча), і залишився командувати один я. І пробув сотником аж до офіційного розпуску сотень Самооборони Майдану - його оголосили 15 травня.

Ти на власні очі бачив, як його убив снайпер? Що ти тоді відчував?
- Ми із ним були найкращими друзями. Зараз багато невідомих осіб розповідають про те, що вони теж із ним були постійно на Євромайдані (зараз багато «майданівців» познаходилось). А тоді до нашої рівненської компанії входили: я, Храпаченко, Едуард Гриневич, Іван Городнюк («Месник»), Євгеній Перев’язко («Шаула») . Саша загинув у бою. Він був на передостанній барикаді за Жовтневим, нам з Шаулою довелося побігти униз по їжу, бо зранку нічого не їли, а сили нам були дуже потрібні, адже із хвилини на хвилину міг розпочатися наступ «Беркута». Коли я повернувся, то він був уже на першій барикаді зверху, керуючи захистом. Я чомусь тоді відчував, що уб’ють мене, а не його, і ходив там на повен зріст. Він, побачивши це, гукнув: «Пісне! Пісне! Заляж, не геройствуй!». І це були останні його слова, після цього я впав, а далі почув постріл, і …все. Що відбувалося потім, не дуже добре пам’ятаю, бо плакав, кричав, словом, істерика…


пʼятниця, 23 січня 2015 р.

Кохання, розстріляне снайпером

Книгу "КОХАННЯ, РОЗСТРІЛЯНЕ СНАЙПЕРОМ" привіз до бібліотеки в дарунок від своєї матусі - автора книги - Тетяни Бондарчук її синок Володимир. Б.Бондарчук - голова ГО "Сім"ї загиблих на Майдані"
Він розповів про свого батька - Героя Небесної Сотні, Героя України - Сергія Михайловича Бондарчука, розповів про хід слідства по справі про вбивство на Майдані в січні - лютому 2014р.
Співробітники бібліотеки показали гостю книжкову виставку, присвячену Героям Небесної Сотні, Героям України - "Україна - це ми" та виставку картини "Просто пам'ятайте мене… Олександр Храпаченко. Герой Небесної Сотні. Герой України" художника Наталії Андрущенко.




Прем"єра пісні. "В городе Счастье счастья давно уже нет". Виконує автор Ірина Рябчун.


четвер, 22 січня 2015 р.

Вони були першими

Вони були першими... Вічна пам'ять Героям!            Майдан 22.01.2014
Сергій Нігоян вбитий на Майдані.                                                                                                      Юрій Вербицький. Викрали з лікарні, жорстоко побили до смерті і залишили помирати.  Жизневський Михайло Михайлович. Він був застрелений зранку під час наступу беркуту на мітингувальників. 

Просто пам"ятайте мене


середа, 21 січня 2015 р.

Концерт композитора Олени Леонової "Заквітчаний барвінками"

Читачі бібліотеки ім. П. Панча стали свідками дива. 20 січня відбувся незвичайний концерт.  Жива сучасна експериментальна музика.  В єдиному пориві  три музиканти створили неймовірне. Зазвучали звуки, які поєднали безкінечність Всесвіту, порив стихії, виверження вулкану. Поєдналось те, що не поєднується: ніч і день, чорне і біле.  Поєднання класики, джазу і етно  об»єднали в своїй творчості композитор Олена Леонова, віолончеліст Олександр  Пірієв і віртуоз перкусії Олексій Фантаєв.   Слухаючи цей безлад  імпровізації - відчуваєш гармонію. Нам пощастило, хай пощастить вам!












Міжнародний вечір поезії "Транзит Київ - Чикаго"

19 січня в бібліотеці відбувся міжнародний поетично-музичний вечір. В заході взяли участь члени клубу «Екслібрис»:  поет, член Спілки письменників України, лауреат численних літературних премій  Григорій Фалькович та гість із Чикаго, киянин всіма своїми ділами і помислами  Юхим Лещинський. Вечір відбувся в найкращих традиціях  клубу «Екслібрис», який започаткував і на довгі роки став місцем, що приваблював київську інтелігенцію широтою інтересів: авторською піснею, поезією, живописом, культурою, історією.  Були виконані найкращі  твори Г.Фальковича і Ю.Лещинського. Дуже тепло, з любов»ю,  зустріли кияни Юхима Лещинського, якого не бачили багато років. До речі,  Ю.Лещинський проживав поряд з нашою бібліотекою на вулиці Федорова, а працював в інституті електрозварювання ім. Є.Патона.  Деякі з охочих поспілкуватись з Юхимом прийшли задовго до початку заходу. Довго не розходились. Тепле, дружнє спілкування з піснями, поезією запам»ятається надовго.







вівторок, 20 січня 2015 р.

Флорівський монастир. Історія крізь століття.

На території Києва відомо багато пам»яток історії та культури. Серед них – Флорівський монастир. Про історію людей, які впливали на його розвиток протягом декількох століть  розповіла наша читачка Алла Горобець. Присутні доторкнулись до глибин попередніх поколінь, яким вдалося залишити монастир православним за доби польського панування, об»єднати в 1710 році з Вознесенським монастирем, відновити після пожеж 1718 та 1811років. Завдяки подвижникам сьогодні збережена значна частина монастирських будівель початку ХІХ ст. Монастир відомий своїми благодійними справами наприкінці ХІХ ст. /діяли школа та лікарня/. Провідна роль у формуванні духовності належить Катерині Милославський, графині Апраскиній, княгині Шаховскій. Послушницею монастиря була княгиня Наталія Долгорукова.          У всі часи черниці Флорівського монастиря славилися рідкісним умінням вишивати золотими нитками лики святих. Про ці чудові роботи, що прикрашали храми, знали люди звідусіль. Алла Горобець розповіла присутнім про те, як під час Великої Вітчизняної війни Флавія /Тищенко/, яка керувала монастирем в 1941 -1956 рр. була запрошена до керівника міста для повідомлення, що протягом трьох днів монахині мають покинути монастир. Флавія попросила дати їй десять днів. Через 10 днів вона принесла керівнику міста вишитий портрет Гітлера, і тим самим зберегла монастир. Така історія повторилась пізніше, після війни, і монахині протягом 10 днів вишили вже портрет Сталіна. І знову зберегли монастир.                                                                                                                                            Краєзнавча робота потрібна і затребувана читачами, не залишає нікого байдужими і спонукає до вивчення рідного Києва.




понеділок, 19 січня 2015 р.

Кінолекторій "В диких умовах"

16 січня в бібліотеці переглянули кінофільм «В диких умовах» (Into the Wild) режисера Шона Пенна. Фільм запропонував для обговорення Віктор Іванович Постніков – доктор технічних наук, викладач КДЛУ. Кінофільм заснований на реальних подіях, про життя молодого хлопця. В результаті переоцінки цінностей, молода людина  без копійки за душею відправився автостопом пізнавати навколишній світ. Довга дорога дарує йому знайомство з різними людьми, які різною мірою вплинули на його долю ... Він заплатив за свою мудрість найвищу ціну - життя, - тим самим дозволивши нам не повторити його помилок: "Щастя можливе лише тоді, коли є, з ким його розділити" Фільм просто приголомшливий! як багато навколо людей, для яких їхні машини, квартири і гаджети важливіше дружби, любові і внутрішньої гармонії. Подивившись фільм розумієш, що "дикі умови" - це  сучасний "цивілізований" світ, а не те життя, яку вибирає герой. Кінофільм справив враження на присутніх. Відбулись бурхливі обговорювання, емоції. Фільм зачепив





понеділок, 12 січня 2015 р.

Без права на байдужість

В січні 2015 року отримали лист подяки від учнів та бібліотекаря загальноосвітньої школи села Селятин Путильського району Чернівецької області Марочко Марії Іллівни за книги, які зібрала наша бібліотека для сільської бібліотеки. Допоможемо тим, хто цього потребує.