26 серпня відбувся черговий онлайн урок англійської мови для початківців. Викладач- вчитель англійської мови, музикант Михайло Сиромля ( Міка Чуєв). Наступне заняття 2 вересня (середа) 11:00. Довідки за телефоном 067 509 44 68.

 

" Купрін у Києві " ( До 175-річчю від дня народження Олександра Івановича Купріна).

 

До 175-річчю від дня народження Олександра Івановича Купріна бібліотека ім. Петра Панча пропонує своїм відвідувачам книжкову виставку  «Купрін у Києві».

Саме в нашому місті Купрін втілив свою мрію – стати письменником. У нашому місті він працює у газетах «Жизнь и искусство», «Киевское слово», співробітничає з «Киевляни-ном». Протягом 1892 - 1900 років у київських газетах було опубліковано понад 100 оповідань, нарисів, репортажів, інтерв’ю молодого автора.

У нашій виставці ми звертаємо увагу наших відвідувачів на трьох місцевостях нашого міста, пов’язаних з перебуванням Купріна в нашому місті.

По-перше, наприкінці позаминулого століття у готелі «Дніпровський порт» (нині вулиця Сагайдачного, 4), який згодом називався «Національні номери», жив Олександр Купрін, про що він сам згадує в оповіданні «По-сімейному». В нашій експозиції є світлини річкового порту тих часів, самої вулиці Олександрівської з трамваями на ній.

Відвідувачам нашої бібліотеки рекомендуємо перечитати повість Купріна  «Зірка Соломона» (1917), в якій саме трамвай відіграє містичну роль. Скромний чиновник Іван Колір волею випадку стає володарем жахливої сили і виявляється винуватцем безлічі бід. Булгаков у своєму «Майстру і Маргариті» розвиває багато епізодів з цієї повісті, яка у Купріна тісно пов’язана з нашим містом (як, наприклад, сцена загибелі дами під колесами трамвая на Олександрівській вулиці поруч з « Європейським » готелем на початку Хрещатика).

 По-друге, звертаємо увагу відвідувачів на повість «Яма» (1909 - 1916) – свого роду найбільш київську повість Купріна. Пейзажна документальна присутність саме Києва тут є абсолютно очевидною. Назви вулиці Ямської, Бессарабської площі, Олександрівської лікарні, розважальних закладів «Шато де Флер», «Олімпії» та багато інших – усе це підтверджує київську «прописку» повісті.

По-третє, звертаємо увагу на Маріїнський парк, на Банкову вулицю, сад Мерінга, Миколаївську вулицю (зараз архітектора Городецького), Володимирську вулицю, де в будинку під №43 розміщувалася редакція щоденної газети «Киевское слово», на сторінках якої і починав свою письменницьку діяльність Олександр Купрін. Ще одна київська адреса Олександра Купріна -  Михайлівська вулиця, №10. Олександр Купрін часто гостював в цьому будинку (знесений у 2016 р.).        

З-поміж нечисленних творів, що були створені в еміграції, є і оповідання-спогади про «чудове місто» - Київ. З величезним сумом і любов’ю до «маленької людини» Купрін пише про зустріч Нового 1898-го року у трактирі «Зла яма» на Хрещатику («Фердинанд», 1930), про зустрічі гімназистів з дівчатами на катку в саду Мерінга і про Ольгу Сур («Дурний каламбур», 1929), про незабутні виступи артистів у дерев’яному цирку («Ольга Сур», 1929).

" Йшли у бій - ввійшли у безсмертя" до Дня пам'яті захисників України

Саме на ці серпневі дні 2014 року припав пік Іловайської трагедії , коли в результаті протистояння російським військам, українські збройні підрозділи потрапили у вороже оточення.

Як відомо, бої за важливий стратегічний об'єкт Донбасу-місто Іловайськ, тривали з середини серпня.Українським військовим майже вдалося звільнити місто,але тут втрутилася російська армія.У плани Москви не входило здавати важливий стратегічний пункт, тому вона кинула проти українців свої регулярні війська.

19 серпня відбувся черговий онлайн урок англійської мови для початківців. Викладач - вчитель англійської мови, музикант Михайло Сиромля (Міка Чуєв). Заняття щосереди о 13:00. Довідки за телефоном 0675094468.

 

18 серпня відбувся черговий онлайн тренінг " Смартфон - це просто. 50+". Тренінг провела бібліотекар Ласкіна С.А. Наступне заняття 1 вересня о 12:00.

 

Інтелігент із філософським розумом ( До 130 - річчя від дня народження Дмитра Юрійовича Загула )

Бібліотека ім. Петра Панча пропонує своїм відвідувачам книжкову виставку  «Інтелігент із філософським розумом»,  присвячену 130-річчю від дня народження поета, літературознавця, літературного критика, перекладача  Дмитра Юрійовича Загула (28. 08. 1890, с. Милієве на Буковині – літо 1944, Колима).

Дмитро Загул навчався у Другій державній гімназії у Чернівцях, у Чернівецькому університеті. Під час Першої світової війни вивезений в Росію як заручник. Втік до України, де після революції приєднався до літературно-мистецької групи «Музагет». Один із засновників і керівників літературної організації «Західна Україна».

Лідер символістів в Україні, тонкий лірик, замість малюнків природи Дмитро Загул дає музику природи.  Микола Зеров характеризував Загула як «літерата, що виховувався на латинських класиках і зростав у атмосфері, дуже далекій від модних нині гасел і навичок стилістичних». Низка віршів Загула стали піснями («Заграли дзвони», «Ти приходиш до мене щоночі», «Ти чудова, як вечір весною» та ін..

У 1919 р. під псевдонімом Г.Юрисіч поет видав вражаючу збірку «Мара» (із підзаголовком  «З червоного року»). Це вибуховий сплеск болю й обурення, викликаний кривавими оргіями більшовицьких загонів в Києві і Україні. За силою поетично висловлених тут почуттів збірка не поступається знаменитому Тичининому «Стоїть сторозтерзаний Київ і двістірозіп’ятий я…». Загул поєднав біблійні тексти і біблійні мотиви у нагальні проблеми тогочасної України: війну, смерть, трагічне світовідчування кінця одних епох і початку інших.

«Нахлинули з півночі гості. Села в вогні... Спаси нас, помилуй нас, Господи, в ці божевільні дні!»

Зла іронія в словах поета: « По селах Комбіди гуляють - комуністичний рай!»

В нашій виставці представлені книжки Григорія Костюка і  Докії Гуменної. Завдяки цим особистостям чи не вперше розкрита ця утаємничена сторінка творчої біографії Дмитра Загула.

На жаль, за кілька років Дмитро Загул вирішив пристосуватися до політики більшовицької партії, до реальної дійсності під радянським устроєм. Він пише пісні про Червону армію, сподіваючись купити цим право на життя.

В нашій виставці представлені кілька книжок про українську літературну дискусію 1920-х років. Комуністи використали поета в негідній боротьбі проти неокласиків, яких у душі він глибоко шанував, навіть учився в них, бо любив красу і правду.

Але все це було даремне: «світле» майбутнє, як писав Яр Славутич, пішло назустріч комуністичним вимогам і особисто Загулу. У 1933 р. Дмитро Загул був звинувачений у націоналізмі і висланий у Сибір, де і помер на засланні.

 

День незалежності України . День державного прапора України.

 24 серпня - День незалежності України - Головне державне свято.

В 1991 році у цей день відбулася позачергова сесія Верховної Ради УРСР, яка ухвалила Акт проголошення незалежності України.

1 грудня 1991 року на  Всеукраїнському референдумі 90,3 % виборців підтримали Акт проголошення незалежності  України.

28 січня 1992 року Верховна Рада своєю постановою  затвердила синьо-жовтий стяг Державним прапором України.Згідно з Указом Президента України,з 2004 року у нашій країні щорічно 23 серпня святкують День Державного Прапора України. Незалежність України є фактом, який сьогодні визнали всі держави світу.

 

12 серпня відбувся черговий урок англійської мови для початківців.Викладач - вчитель англійської мови, музикант Михайло Сиромля ( Міка Чуєв). Заняття щосереди о 13:00, fo room, запис на курс по телефону 067 509 44 68.

 

5 cерпня відбувся черговий онлайн урок англійської мови для початківців.Викладач - вчитель англійської мови, музикант Михайло Сиромля ( Міка Чуєв).Заняття щосереди о 13:00,fo room,запис на курс по телефону 0675094468.

 

"Кримські татари : міфи та реалії "

Бібліотека ім. Петра Панча пропонує своїм відвідувачам книжкову виставку «Кримські татари: міфи та реалії», присвячену Міжнародному дню корінних народів світу, який щорічно відзначається 9 серпня.                                                   

 Відповідно до резолюції Генеральної асамблеї Організації об’єднаних націй від 23 грудня 1994 року цей день відмічається для того, щоб світова спільнота пам’ятала про необхідність проявлення турботи і солідарності з представниками корінного населення, якому достатньо часто на своїй рідній землі загрожує повна асиміляція, або ж вони піддаються різним формам дискримінації (як це відбувається зараз з кримськими татарами в окупованому Росією українському Криму).

Побудова нашої виставки запозичена з концепції книги братів Капранових «Мальована історія Незалежності України». Вона об’єднує в одне ціле історію всіх українських земель — від Закарпаття та Галичини до Слобожанщини та Криму. Саме ця книга вперше в українській історичній публіцистиці дуже вдало подала історію Криму та кримськотатарського народу невід’ємно від історії решти українських земель, а історію кримськотатарської державності разом з історією державності української.

Саме кримські татари були союзниками Хмельницького у боротьбі за козацьку державу, разом з кримським військом Виговський розбив московське військо під Конотопом, а Кримське ханство було союзником Дорошенка, Мазепи, Орлика.

Більшовики втопили в крові як Українську Народну Республіку, проголошену незалежною 22 січня 1918 р., так і Кримську Народну Республіку, проголошену незалежною 13 грудня 1917 р.

 Ще однією базовою книжкою нашої виставки є книжка Петра Кралюка «Півтори тисячі років разом. Спільна історія українців і тюркських народів».

Спеціально для нашої виставки нам була надана збірка «Вибрані статті з національного питання»  ідеолога  сіонізму Володимира (Зеєва) Жаботинського, який абсолютно правильно свідчив як про українськість Криму «український народ… займає велетенську територію від Харкова до Севастополя» («Струве і українське питання»), так і про непотрібність єврейської колонізації в Криму за умов радянського режиму «…такий режим має згинути» («Кримська» колонізація»).

Наша виставка розповідає також про етноцид Російської імперії і Радянського Союзу по відношенню до кримських татарів, про зачистку Кримського півострова від болгар, греків, німців, вірмен, про перетворення Криму в «радянський заповідник», куди охоче поселяли колишніх радянських і партійних працівників, військових, що виходили на пенсію.

Насамкінець процитуємо іншу книгу братів Капранових «Майдан.Таємні файли»: «Але треба визнати, що саме ми не змогли захистити Крим, а не намагатися звалити провину на народ, який, повернувшись із вигнання, у себе на батьківщині, в Україні зустрів недовіру, ворожість, бюрократію навпіл із бандитизмом, ба й просто міліцейські кийки у відповідь на спроби влаштуватися на своїй землі. Яке моральне право маємо ми, українці, засуджувати кримців?  Нас більше, ми сильніші – і саме тому ми маємо стати для киримли захисниками, опікунами, братами. Бо Україна – наша спільна земля, наша спільна держава, спільне надбання».