Пропонуємо книжкову виставку "Владика Галицький", присвячену 150-річчю від дня народження А. Шептицького,
релігійного і морального лідера для Заходу України, надзвичайного гуманіста.
Широкому загалу в
Центральній і Східній Україні і зараз не дуже відомо, що саме Шептицький
зупинив нищення поляками православних церков на Холмщині та Волині, написавши
обурливого листа до Ліги Націй. Саме він у 1933 році зібрав продукти для
голодуючих східних українців, хоча більшовики тих ешелонів в Україну не
допустили. Десятки врятованих євреїв під час німецької окупації. Він єдиний з
церковних керівників в окупованій Європі звернулися до Папи Пія ХІІ з
засудженням дій нацистської Німеччини.
У виставці
використано інтернет-ресурс, а саме публікацію Ігоря Бриндака "Фільм, який
обернувся трагедією". В цій статті йдеться про процес у справі Митрополита
Андрея Шептицького, який ще триває, і про паплюження постаті Митрополита у
агітаційно-пропагандистському фільмі "Іванна", знятому для протидії цьому
процесу.
Виставка діє до
10 серпня 2015 року.
Уперше публікуються документи радянських спецслужб, в яких зафіксовано сторінки життя і діяльності Митрополита Андрея Шептицького, глави Української греко-католицької церкви.
Чого тільки не робили, щоб не дати "Божу науку" до нашого вжитку. Мета А. Шептицького - повернути народу кожну втрату минулого, щоб не в грошах, а божих науках виявить спільність, що зрівнює нас, помножуючи добро людське. Щоб у кожній українській сім"ї "Божа наука. Катихизм" займала найпочесніше місце.
1901-й став роком неприхованої конфронтації між польською університетською адміністрацією й українськими студентами. Того року адміністрація заборонила українським студентам-богословам заповнювати реєстраційні форми українською мовою... Цей конфлікт спонукав усі українські політичні сили й очільника українськиї греко-католиків Андрея Шептицького виступити на захист студентів. // Плохій, С. Великий переділ. Незвичайна історія Михайла Грушевського.- Київ.- 2011, стор.60.
Шептицький з запалом розвивав ідею з"єднання української православної церкви з католицькою в сучасних умовах... "Більш як триста років справа з"єднання наших церков не тільки була і є головним предметом найповажніших дослідів наших учених, - говорив уніатський митрополит, - а й найпалкішим прагненням греко-католиків"... //Бердник, М.м Пешки в чужой игре. Страницы к истории украинского национализма /"Митрополит Шептицкий и украинская революция"/.- К.-2010.- стр.153
Найвищий національно-духовний авторитет Галицької землі митрополит Андрей Шептицький не був належно поінформований про горезвісний розкол в ОУН тими, хто прийшов до нього, але коли довідався про фактичний стан справи, то вже 10 липня 1941 року в своєму Посланні сказав: "Хто приносить нам домашню війну, той шкодить справі навіть тоді, якщо б для неї мав великі заслуги. Всі, що пережили большевицьку навалу, свідомі того, що партійні роздори є національним злочином, якого не можемо терпіти".
Окупація Західної України військом Червоної Армії у вересні 1939 року поставила греко-католицьку Церкву у скрутне становище, стало очевидним, що прийшов час її переслідування. Пеердбачаючи це, митрополит Андрей Шептицький почав турбуватися про збереження Церкви в умовах суворих випробувань. Насамперед він подбав про свого наступника. На його пропозицію папа Пій ХІІ своєю грамотою від 25 листопада 1939 року призначив о.ректора Й.Сліпого титулярним архієпископом Серренським і коадютором митрополита з правом наступництва на митрополичому престолі. 22 грудня в приватній митрополичій каплиці відбулось рукоположення, без ширшого розголосу цієї події.
Наприкінці 1943 року він /Кирило Осьмак/ зустрівся з миторполитом Андреєм Шептицьким, який, зокрема, докладно розпитував його про стан українського націоналістичного руху на сході України. Шептицький згадав про те, як російське самодержавство в 1914 - 1915 роках висилало українських священників з Галичини і що так само діяла більшовицька влада в Західній Україні у 1939 - 1940 роках. Вони розмовляли довго, наприкінці зустрічі Осьмак попросив благословення "на подальшу мою патріотичну діяльність" й одержав його.// Шаповал, Ю. Україна ХХ століття: Особи та події в контексті важкої історії.- К.,2001, стор.325.
