У “Листах до батька“ (1919)-Франц
Кафка сказав,що прагнув “знайти таку професі, яка з найбільшою легкістю давала
б змогу виявити байдужість. Отож найбільше підходила – юриспруденція”.
Кафка писав про себе й для себе. Але
чи спроможна аж так “езотерична” творчість пробудити, бодай найменший інтерес
для інших людей? Австрійський письменник Франц Верфель, хоча й приятелював з
Кафкою, однак твердив: “За межами Тетчен-Боденбаха Кафку вже ніхто не зможе
зрозуміти”, тобто, надто він вузький, локальний. Верфель пророком не став.
Як особистість, Кафка був незбутньо
нещасливим, але як письменникові йому “пощастило”: можна навіть сказати, що
йому “щастило” тим більше, що тісніше налягали на нього нещастя.
Для Кафки людина завжди була мірою
всіх речей, і людська недосконалість не відіграла жодної ролі. Просто Кафка
дивився на світ з позиції недосконалої людини, котра становить міру всіх речей
Немає коментарів:
Дописати коментар