Поет народився 19 березня 1895 р. в сім’ї українського культурного діяча, економіста та етнографа Тадея Розеславовича Рильського. Перший вірш Максима Pильського надруковано 1907 р., перша юнацька збірка поезій «На білих островах» вийшла 1910 р. У літературних колах Максим Рильський належав до групи «неокласиків». Цією обставиною спричинено, що його не обминули репресії: 1931 р. він півроку пробув під слідством в ув’язненні, доки не був звільнений « за відсутністю достатніх даних для направлення слідчої справи у судові органи ». Після ув'язнення творчість М.Т.Рильського зазнає різких змін, в збірці «Знак терезів» (1932 р.) поет проголосив активне сприйняття радянської дійсності, а далі була « Пісня про Сталіна » (1936 р.)., завдяки чому він єдиний з неокласиків урятувався від сталінського терору і був зарахований до числа офіційних радянських поетів.
Увагу користувачів звертаємо на кілька видань, які вперше експонуються на наших виставках. Насамперед це надзвичайно цікаве видання авторів-упорядників Володимира Панченка і Вікторії Колесник « Максим Рильський » з серії « Митці на прицілі », до якого увійшли матеріали, що висвітлюють історію багаторічного цькування Максима Рильського: з появи у вересні 1923 р. розгромної статті Якова Савченка « Українська неокласика » до арешту 19 березня 1931 р. ( у день народження поета ), від врятування поета Микитою Хрущовим у 1938 р. до підготовки невдалої спроби фізичного знищення поета оперативною групою НКГБ УРСР навесні 1945 р. Кульмінацією морально-психологічних тортур для Максима Рильського став вересневий ( 1947 р. ) пленум правління Спілки радянських письменників України, в головній доповіді на якому Олександр Корнійчук інспірував шалений град убивчих звинувачень поета в усіх смертних гріхах, передусім, в буржуазно-націоналістичному ухилі, його дружньо підтримали інші колеги і друзі по перу ( від Павла Тичини до Юрія Смолича ). Родзинкою звинувачень є найбільш одіозна стаття Леоніда Хінкулова « Чому літають ластівки? » ( журнал « Дніпро », 1947, № 12) Надзвичайно цікавим, барвистим і глибоким для читачів виявиться есей про Тичину та Рильського « Поезія не вмирає » з книги Леоніда Ушкалова « Від бароко до постмодерну ». А новинка нашої бібліотеки 2019 р. - « Літературний ландшафт України. ХХ століття. 50 «слайдів» Володимира Панченка, який недавно пішов з життя, повинна зацікавити абсолютно всіх шанувальників художньої літератури. Це справжня подорож у країну книг, про Максима Рильського в ній дві історії: « Поет у лещатах « народної держави ». Максим Рильський: драма 1939-1940 років » і « Естафетна паличка « вельможних, але ласкавих чужоземців ». Рильський і Зеров vs Паустовський і Еренбург ». Насамкінець, рекомендуємо нашим відвідувачам прочитати два твори Євгена Маланюка, опонента Максима Рильського з табору української еміграції : « Посланіє » ( 1925-1926), з перших строф якого взята назва нашої виставки, і статтю « М.Рильський в п’ятдесятиліття» ( 1951 р. ). Ми є свідками того, що справдилося передбачення Євгена Маланюка, що « будуть речі в найбільш «замовлених» книжках Максима Рильського, що напевно переживуть і совєтський режим, і московську імперію, бо культурні факти залишаються, незалежно від умовин, серед яких повстають».
Увагу користувачів звертаємо на кілька видань, які вперше експонуються на наших виставках. Насамперед це надзвичайно цікаве видання авторів-упорядників Володимира Панченка і Вікторії Колесник « Максим Рильський » з серії « Митці на прицілі », до якого увійшли матеріали, що висвітлюють історію багаторічного цькування Максима Рильського: з появи у вересні 1923 р. розгромної статті Якова Савченка « Українська неокласика » до арешту 19 березня 1931 р. ( у день народження поета ), від врятування поета Микитою Хрущовим у 1938 р. до підготовки невдалої спроби фізичного знищення поета оперативною групою НКГБ УРСР навесні 1945 р. Кульмінацією морально-психологічних тортур для Максима Рильського став вересневий ( 1947 р. ) пленум правління Спілки радянських письменників України, в головній доповіді на якому Олександр Корнійчук інспірував шалений град убивчих звинувачень поета в усіх смертних гріхах, передусім, в буржуазно-націоналістичному ухилі, його дружньо підтримали інші колеги і друзі по перу ( від Павла Тичини до Юрія Смолича ). Родзинкою звинувачень є найбільш одіозна стаття Леоніда Хінкулова « Чому літають ластівки? » ( журнал « Дніпро », 1947, № 12) Надзвичайно цікавим, барвистим і глибоким для читачів виявиться есей про Тичину та Рильського « Поезія не вмирає » з книги Леоніда Ушкалова « Від бароко до постмодерну ». А новинка нашої бібліотеки 2019 р. - « Літературний ландшафт України. ХХ століття. 50 «слайдів» Володимира Панченка, який недавно пішов з життя, повинна зацікавити абсолютно всіх шанувальників художньої літератури. Це справжня подорож у країну книг, про Максима Рильського в ній дві історії: « Поет у лещатах « народної держави ». Максим Рильський: драма 1939-1940 років » і « Естафетна паличка « вельможних, але ласкавих чужоземців ». Рильський і Зеров vs Паустовський і Еренбург ». Насамкінець, рекомендуємо нашим відвідувачам прочитати два твори Євгена Маланюка, опонента Максима Рильського з табору української еміграції : « Посланіє » ( 1925-1926), з перших строф якого взята назва нашої виставки, і статтю « М.Рильський в п’ятдесятиліття» ( 1951 р. ). Ми є свідками того, що справдилося передбачення Євгена Маланюка, що « будуть речі в найбільш «замовлених» книжках Максима Рильського, що напевно переживуть і совєтський режим, і московську імперію, бо культурні факти залишаються, незалежно від умовин, серед яких повстають».
Немає коментарів:
Дописати коментар