В
умовах послаблення карантину в Україні бібліотека ім. Петра Панча пропонує ознайомитися з історично-бібліографічною
довідкою, присвяченою 76-річчю насильницької депортації кримськотатарського
народу з його єдиної батьківщини – Криму.
Офіційною причиною депортації стало огульне
звинувачення всього кримськотатарського народу в нібито масовому
співробітництві з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни, але фактично це було
продовження політики Російської імперії по русифікації Криму. СРСР розглядав Туреччину як можливого
суперника, а кримські татари, які історично мали
тісні зв’язки з Туреччиною, були, з точки зору радянських керівників,
потенційно нелояльними до влади, і у випадку можливого військового конфлікту,
були б середовищем можливих саботажників і зрадників. А депортація вирішувала
ці проблеми: немає людини - немає проблем.
За
деякими оцінками лише у перші роки вигнання внаслідок голоду, масових захворювань,
знущань і каторжних робіт в місцях спецпоселень померло більше 46% кримських
татар.
Після депортації кримських татар та представників
інших етнічних груп із Криму продовжилась політика русифікації Криму, сам термін «
кримські татари » був вилучений з російсько-радянського лексикону, а всі
кримськотатарські топоніми (
назви міст, сіл і гір) у Криму були змінені на російські назви на всіх мапах, всього було
перейменовано понад 1000 населених пунктів Криму ( за винятком Бахчисарая, Джанкоя,
Ішуні, Саків та Судака). До кінця
сталінського правління нікому не дозволялося згадувати, що цей етнос колись
існував в СРСР, під час радянських переписів 1959, 1970 і 1979 років кримські татари могли називати себе «татарами».
Не
забуваймо ні про злочини сталінського режиму, ні про злочини теперішньої
окупаційної влади у Криму.
Немає коментарів:
Дописати коментар