Пам'ять звинувачує

З метою донесення до широкої аудиторії, передусім молоді та студентів, об'єктивної інформації про трагічні події української історії бібліотека ім. Петра Панча до Дня пам’яті жертв Голодомору організувала книжкову виставку « Пам'ять звинувачує ».  Суспільство повинно знати про одну з найтрагічніших сторінок української  історії – геноцид українців в 1932 – 1933 рр. шляхом спланованого комуністичною владою голодомору. Ми згадуємо зараз часи, коли чорні крила голодомору обійняли багаті чорноземи України, змусивши одних помирати страшною голодною смертю, а інших - піддатись жорстоким канібальським звичаям.  Схиляючи голови перед тими, хто помер, і перед тими, хто вижив на хлібі з кори та глини, хочеться нагадати, що репетиція цієї диявольської вистави відбувалась ще на початку двадцятих років, коли червоноармійські загони оточили всю Наддніпрянщину, прирікши її на вимирання.  Це була помста більшовиків за ще не забуті часи національного піднесення в Україні. Нова влада з її класовою ненавистю, богохульством, безкультур'ям порушила усталений сільський уклад з його християнськими заповітами, вірою у Бога.                                                                                                  Далі були насильницька масова колективізація , сталінська політика розкуркулювання, непосильні хлібозаготівельні повинності. « Чорні дошки » і   « червоний терор » привели до фактичного знищення українського села, яке було могутньою перешкодою для антилюдських соціальних експериментів комуністичної влади.      У Національному музеї « Меморіал жертв Голодомору » зберігаються свідоцтва про смерть загиблих від Голодомору, і в багатьох з них у графі « причина смерті » зроблено запис : « українець».                                            Три голодомори зруйнували українське село, особливо найстрашніший 1932 - 1933 рр.  Скільки дітей не народилося в Україні? Вони ж могли побачити світ, коли б не голод… Тяжкі соціально-демографічні та морально-психологічні наслідки Україна відчуває і донині. На звільнені від померлих українців місця привозили росіян і білорусів. Систематичне зменшення шкіл із українською мовою викладання привело до того, що на момент проголошення незалежності Україна не мала своєї патріотичної еліти. За роки незалежності ми не змогли змінити прокомуністичну номенклатуру, виховану в дусі промосковських комуністичних догматів, яка не любила Україну й всіма силами намагалася в незалежній Україні зберегти старі « совєтські » порядки. Ось тому ми зараз усі разом обороняємо нашу землю від нової московської орди та їх місцевих посіпак – прихильників « руського миру »...                                                                                                                              Запалімо свічки пам’яті за невинно замученими рідними та мільйонами українців. Вічна пам’ять жертвам Голодоморів 1921-1922, 1932-1933, 1946-1947 років! Вічна  пам’ять жертвам російських окупантів!