11 лютого в бібліотечному кіноклубі «Книга і кіно» відбувся показ документальної кінострічки режисера Тараса Томенка «Будинок ‘’Слово’’».

  Кінострічка розкриває одну із найдраматичніших сторінок історії України – винищення української інтелігенції, спеціально зібраної під одним  дахом будинку письменників ‘’Слово’’. Це історія про те, як рай обертається на пекло, як система ламає художника. До читачів звернулися автор сценарію, видатна українська поетеса і громадський діяч Любов Якимчук, автор музики до фільму, композитор, викладач київської консерваторії Алла Загайкевич.                                                                                                                                                Будинок «Слово» збудували у Харкові наприкінці 1920-х років. Свою назву він отримав завдяки формі, що нагадувала літеру «С». Харківський архітектор Михайло Дашкевич спроектував 64 квартири для літераторів та їхніх родин. Будинок заселили у 1930 році. Під один дах переїжджають Микола Хвильовий, Остап Вишня, Михайль Семенко, Павло Тичина, Володимир Сосюра, Петро Панч та інші.  Перший арешт, Михайла Ялового, стався 12 травня 1933-го. Кульмінацією фільму стає самогубство Миколи Хвильового, відтворене завдяки архівним документам майже щохвилинно. Це сталось наступного дня, 13 травня 1933 року. Більшість мешканців, що згодом були арештовані та репресовані, спочатку відправляли до Соловецьких таборів, а потім, 3 жовтня 1937 року, розстріляли в урочищі Сандармох в Карелії.    Будинок «Слово» стає уособленням кривавої радянської системи, а мешканців будинку потім назовуть поколінням «розстріляного відродження».  Після перегляду фільму - жвава дискусія, запитання - відповіді. 18 березня дивимося епічний фільм В'ячеслава Бігуна "Серце мами Гонгадзе". Довідки Т.287 - 40 - 46