Бібліотека ім. Петра Панча пропонує книжкову виставку « Самобутній майстер української сатири і гумору », присвячену 130-річчю від дня народження Остапа Вишні.

 Звертаємо увагу наших відвідувачів на дві книжки, в яких можна знайти дуже цікаву інформацію про життя і творчість Павла Михайловича Губенка ( Остапа Вишні ). Це « Таємниці письменницьких шухляд » Станіслава Цалика і Пилипа Селігея ( Київ, « Наш час », 2011 ) – розділ 10 « І сміх, і сльози, і любов Остапа Вишні » і « Розстріляне відродження » Юрія Лавріненка ( Київ,  « Смолоскип », 2003 ).                                                                                                              Юрій Лавріненко так характеризує постать Остапа Вишні: « Письменник унікальної (не тільки для України ) популярности, рекордних — мільйонових! — тиражів, твори якого знали навіть неписьменні, за що його деякі вибагливі критики виключали з літератури, а диктатори — із життя. Хоч спіткала його доля гумориста-мученика, але й після десятилітньої каторги на Печорі, немов той Мамай чи Байда, не перестав він « усміхатись » аж до смерти ».                                                                                                                 В книжці « Таємниці письменницьких шухляд » можна прочитати, як у біографічно-бібліографічному огляді « Письменники Радянської України  за 30 років » бібліографія статей про Остапа Вишню ( вже після трьох років  його перебування на волі ) відкрилася статтею О.Полторацького ( на 22 журнальні сторінки ) « Що таке Остап Вишня » ( 1934 ), яка починалася так : « Пісенька Остапа Вишні одспівана. Літературна творчість цього фашиста і контрреволюціонера, як остаточно стає ясно, була не більше ніж машкарою, « мистецьким » прикриттям, за яким ховаючись, він протаскував протягом кількох років у друковане слово свої націоналістичні куркульські ідейки і погляди ».

На жаль, Остап Вишня не встиг навіть року прожити після своєї реабілітації у жовтні 1955 року. Цитуємо книжку « Таємниці письменницьких шухляд »:  

« Меморіальну дошку письменнику одкрили за рік – у 1957-му. Текст на ній вразив сучасників. Адже той, кого мордували таборами, таврували як фашиста, куркуля й наклепника, чию творчість публічно розпинали та обливали помиями, кому не довіряли й за ким таємно слідкували, виявився « видатним українським письменником ». Як нерідко буває, треба померти, щоб про тебе сказали правду. Принаймні офіційно ».