Під час Першої світової війни до Києва потрапив бельгійський автобронедивізіон, в якому служили два брати Тірі. Майбутній відомий поет Марсель Тірі фактично ще майже підлітком став свідком початку знищення молодої Української Народної Республіки, подій січня-лютого 1918 року у Києві. За десять років Марсель Тірі виклав свою власну історію на фоні наших історичних подій, надзвичайно чесно розповів про своїх друзів-киян з різних таборів, жахи війни і своє перше кохання. Вісімнадцятирічному хлопцю було важко зорієнтуватися хто є хто в цій війні. За кілька днів до штурму Києва військами більшовика Муравйова у місті вибухнуло більшовицьке повстання. Герой роману на початку цих подій знаходить прихисток у будинку на теперішньому бульварі Шевченка і чує сміливий виступ юнки Лівії: «Тут тулиться з півсотні чоловіків, а там, за брамою, іде боротьба «за» чи «проти» більшовизму, за чи проти вашої Вітчизни; тут, серед нас, - чотири десятки патріотів і лише десяток шмаркачів, що іменують себе більшовиками, але і перші, й другі терпляче чекають, коли там усе минеться, а тоді покірно запитають: «То як, що нового? Хто ж тепер нам за пана? Кому підставляти голову для нашийника – Леніну чи якомусь іншому новенькому Царенкові?» Більшовицьке повстання було жорстоко придушене. І тут Марсель Тірі описує те, що замовчували свідки цих подій. Кияни прямо на вулицях міста розправлялися з причетними до більшовицького заколоту, а це дуже не сподобалося молодому пану Тірі. Але вже за кілька днів Тірі є свідком інших розправ: він на свої очі побачив масові розстріли, грабунки, вбивства і згвалтування, які чинили більшовики після 9 лютого, коли вони захопили місто. Його кохана Лівія, якій він не встиг сказати навіть кілька слів про свою до неї любов, була розстріляна. Марсель Тірі стоїть у довжелезній повільній процесії до моргу, але не витримує побачити її мертву. Друг росіянин Василь, який брав активну участь у повстанні на боці більшовиків, наклав на себе руки, коли побачив надзвичайну жорстокість своїх земляків, які «визволили» Київ. Інший друг єврей Данило – лейтенант в частині, яка не стала захищати Київ і перейшла на бік більшовика Муравйова, переховується у потязі бельгійців, що збирається залишити Київ. Читайте книгу бельгійця Марселя Тірі «Проїздом в Києві». Рекомендуємо всім тим киянам, хто хоче зрозуміти причини тих революційних подій, причини поразки наших визвольних змагань, або просто прочитати правдиві спогади про ті трагічні роки. І зверніть увагу на більшовицьку провокаторку Дашу, в яку закоханий Данило і до якої, здається, небайдужий і сам Марсель Тірі. Порівняйте її і величезну кількість наших сучасних «соловейків», які співають нам про принади російської демократії і культури, про необхідність примирення і про скору загибель України на «РТР-планета» і на наших телевізійних каналах та на інтернет-каналах. У нас є армія, але чи є у нас достатньо воїнів, згадаймо лейтенанта Данила! Ми ж усі не хочемо війни! І згадаймо польку Лівію, яка каже Марселю речі, актуальні і зараз: «…українці знову стануть нашими ворогами, як це було й раніше. Але ми знову їх переможемо, як уже неодноразово перемагали… Для нас нині й повсякчас існує тільки один істотний ворог на Сході - це унітарна російська імперія. Якщо ж Україна зараз переможе, і ця перемога призведе до розпаду решток імперії, тоді й Польща виживе, незалежно від того, чим ця війна завершиться в Європі».
Немає коментарів:
Дописати коментар