Владислав Владиславович Городецький (повне ім'я Лєшек Дезидерій Владислав Городецький) народився 4 червня 1863 року в польській шляхетній родині на Поділлі в селі Шолудьки (тепер Немирівського району Вінницької області). По закінченні реального училища в Одесі та Імператорської академії мистецтв у Петербурзі (1890) переїхав до Києва, де жив і плідно працював упродовж майже тридцяти років.
Архітектор займався не тільки спорудженням будівель за власними проектами, але й здійснював технічний нагляд за будівництвом. У Киеві мав посаду міського архітектора.
Архітектурна спадщина В. Городецького - яскраве творче явище в історії архітектури України. Велич споруд талановитого зодчого у Києві не перестає викликати подив і захоплення нових поколінь киян. Впродовж київського періоду архітектор Городецький втілив десятки пректів - він будував житлові будинки і вілли, заводські корпуси й магазини, виставочні павільйони і школи, склепи й монументи.
Так, під керівництвом Владислава Городецького було побудовано Музей старожитностей (1899 -1909), де нині знаходиться Національний будинок органної та камерної музики, зведено приміщення караїмської кенаси (1900 Будинок актора Національної Спілки театральних діячів України). Монументальні фасади колишньої меблевої фабрики. Вершиною ж творчого злету В. Городецького стає власний маєток - знаменитий Будинок з химерами, зведений ним у 1903 році до свого сорокаріччя. В ньому втілено відгомін мисливських захопленнь, плід його творчої фантазії, яка бунтувала проти проти установлених форм і традицій. "Химер" на цьому будинку, що дивують нас своєю загадковістю, майстерно виконав з бетону за рисунками В. Городецького відомий на той час італійський скульптор Еліо Саля (Сала).
За всю свою багатовікову історію Київ не пам'ятає споруди, овіяною такою кількістю переказів і легенд. Він і досі залишається неперевершеним взірцем унікального витвору модерну не тільки в Україні.
Крім Києва, архітектор працював також у багатьох інших українських містах. Так в Умані й Черкасах - гімназію (нині Будинок дитячої та юнацької творчості), в Мосинах - лікарню, в Шпикові на Поділлі - цукровий завод, в Печерорах - мавзолей Потоцьких, у Сімферополі - фабрику штучного льоду, в селі Старосільському на Волині - греблю і шлюзи, в Євпаторії - власну віллу тощо. Своїми роботами архітектор довів можливість використання залізобетону не лише для виконання довговічних і міцних конструкцій,а й створення художніх творів.
Світова війна, революція, втрата всього майна й можливості працювати змусили Городецького в 1920 році залишити Київ і емігрувати до Польщі, де він продовжив архітектурну практику.
В 1928 року американська фірма "Генрі Улен і К" запросила Городецького на посаду головного архітектора Синдикату по спорудженню перських залізниць. Там у далекому Тегерані вже літньою людиною В. Городецький побудував сучасний залізничний вокзал, палац для шаха, запроектовані розбудови нових міст Ірану, театру та готелю в Тегерані.
У 1930 році Лешек Дезидерій Владислав Городецький на 67-му році життя відійшов у вічність. Його поховали на римо-католицькому кладовищі Долаб у Тегерані. На його могилі встановлено просту кам'яну брилу сірого кольору, яким він так широко користувався у своїх спорудах.
Архітектор В. Городецький нагадує про себе своїми творами. Він живе в Україні, Польщі, Ірані, живе в гарних будівлях, залишених людям. На пошану пам'яті славетного архітектора одна із вулиць Києва, яку він проектував, де спорудив кілька будинків, де якийсь час жив, названа іменем архітектора Городецького.
До вашої уваги бібліотека ім. П. Й Панча пропонує виставку, присвячену видатному українському архітектору.
Немає коментарів:
Дописати коментар