"ВІЙНА - ЯК ПЕРЕДЧУТТЯ, ЯК СУВОРА ДІЙСНІСТЬ, ЯК БОЛЮЧИЙ СПОМИН" (До 125-річчя від дня народження Еріха Марії Ремарка)

 

 

Ми − втікачі. Тікаємо від самих себе. Від свого життя. Нам було по вісімнадцять років, ми тільки починали любити життя й світ, а нам довелося стріляти в них. Перший снаряд влучив у наше серце. Нас відрізано від справжньої діяльності, від прагнень, від прогресу. Ми вже не віримо в них: ми віримо у війну.

Еріх Марія Ремарк «На Західному фронті без змін»

 

           

Наша книжкова виставка «Війна – як передчуття, як сувора дійсність, як болючий спомин» присвячена 125- річчю від дня народження Еріха Марії Ремарка (22 червня 1898  - 25 вересня 1970), одного із найяскравіших представників так званого «втраченого покоління», якому немає місця серед людей, що не пережили жахіття Першої світової війни, а після війни так і не змогли адаптуватися до мирного життя і побачили післявоєнний світ  не таким, яким він бачився з окопів. Перша світова війна після її проголошення розділила тодішніх інтелектуалів – письменників та філософів – на протилежні табори: тих, хто з патріотичних мотивів прославляв силу національної зброї, і тих, хто добачав у цьому всесвітньому кровопролитті антигуманний абсурд.

Страх, який завжди з тобою

Доброволець Ремарк будував бункери та бліндажі, невдовзі отримав поранення і решту війни провів у військових шпиталях. Попри те, що на фронті він знаходився не так багато часу, пережитого вистачило на все подальше життя. У міжвоєнний час він працював спочатку вчителем, а потім кілька разів змінював професію: працював продавцем надгробних пам’ятників, недільним органістом у каплиці при шпиталі для душевнохворих. Усі ці події його життя пізніше знайшли відображення в його творах. Абсурдність війни, страх самотності та жага спокою та простого щастя – теми творів письменника, який вже друге століття залишається улюбленцем мільйонів читачів по всьому світу.

            В нашій виставці представлені практично всі твори Ремарка. «На Західному фронті без змін» (1929) – один із найвідоміших романів Ремарка, який він написав усього за шість тижнів. «Книга ця — ані звинувачення, ані сповідь, — писав Ремарк. — Це тільки спроба розповісти про покоління людей, що їх занапастила війна, навіть як хто з них і не потрапив під снаряди». Головний герой роману, 19-річний Пауль Боймер, разом зі своїми однокласниками опинився на фронті Першої світової. За словами самого письменника, Пауль — це збірний образ молодих бійців, які після школи були змушені піти воювати. Це чесний твір, без романтизації та героїчного пафосу. Ремарк показав жахи війни такими, як вони є. Фактично кожний солдат –– загублена душа, назавжди травмована особа, психічні рани якої ніколи не загояться. За цей роман у Німеччині письменника назвали «зрадником батьківщини». Влада не схвалювала роман, бо він суперечив тодішній ідеології. У часи Веймарської республіки було прийнято виправдовувати Німеччину за програну війну та героїзувати її солдатів.

            Роман «На Західному фронті без змін» став найбільш популярним виданням за всю історію Німеччини. У рік видання його переклали 26 мовами. Полюбили книгу і за межами країни. У 1931 році Ремарка номінували на Нобелівську премію. Однак Ліга німецьких офіцерів висунула протест. Студія Universal Pictures випустила першу екранізацію. А вже в 1933 році студенти-нацисти масово спалювали книги Ремарка. На вогнищах опинилися роботи ще 150 авторів, чия творчість суперечила державній ідеології. Самому Ремарку довелося тікати з країни. 

                Поруч з Ремарком завжди були великі жінки і надійні подруги, які відіграли величезну роль у становленні Ремарка як письменника, так і як особистості. 9 вересня 1917 р. від раку померла мати майбутнього письменника Ганна-Марія Ремарк , з якою у нього були дуже добрі, теплі стосунки. На честь матері він змінив своє друге ім’я Пауль (Еріх Пауль Ремарк) на Марія.  

          Знайомство 9 жовтня 1924 р.  з Едіт Деррі, батьком якої був Курт Деррі - засновник видання «Шпорт їм Більд» («Спорт в ілюстраціях»), дозволило Ремарку у 1925 р. переїхати до Берліна, а пізніше отримати місце редактора. Молода німецька актриса Рут Альба, дочка антиквара, з якою він познайомився у 1930 р., кардинально вплинула на формування смаків письменника. З Ільзою Юттою Замбона Ремарк був у нетривалому шлюбі  (з 1925 р.). Вона стала прототипом кількох його героїнь, в тому числі і Пат Хольман з «Трьох товаришів». Ремарк до кінця життя підтримував зв'язок з першою дружиною і розлучився з нею офіційно тільки в 1957 р. 

З Марлен Дітріх Ремарк познайомився в 1930-х роках у Венеції. Головна героїня його роману «Тріумфальна арка»,  Жоан Маду отримала від Марлен Дітріх багато рис. Сама Марлен Дітріх незадовго до смерті сказала в одному з інтерв'ю: «Це була найбільша  любов мого життя».

 У 1951 р., коли письменнику було вже 53 роки, він познайомився ще з однією відомою актрисою - Полет Годдар, колишньою дружиною Чарлі Чапліна, яка рятувала Ремарка від депресії.  Ремарк присвятив їй свої наступні романи «Чорний обеліск» і «Час жити і час умирати». Пам’яті страченої сестри  Ельфріди Шольц Ремарк присвятив роман «Іскра життя».    

Вересень 1940 р.  був відзначений знайомством письменника з актрисою Гретою Гарбо. Історію багаторічного кохання з російською аристократкою Наталі Полей Еріх Марія Ремарк описав в романі «Тіні в раю».  Вас зацікавить той факт, що частину рукопису романа про війну «На Західному фронті без змін» Ремарк написав у квартирі безробітної на той час Лені Ріфеншталь.                                                                                                                                    

            Чимало літераторів тієї доби писали про те, що пережили самі під час Першої світової війни. Не став винятком український письменник Осип Турянський. Восени 1914 року його мобілізували до австрійської армії. Пережитий досвід Турянський втілив у повісті-поемі «Поза межами болю». Її сюжет сконцентрований на поневіряннях сімох військовополонених, які воювали на боці Австрійської імперії. Повість «Поза межами болю» у європейському письменстві посідає таке ж вагоме місце, як «На Західному фронті без змін» Еріха Марії Ремарка, «Вогонь» Анрі Барбюса, «Смерть героя» Річарда Олдінгтона, «Подорож на край ночі» мало відомого в Україні героя Першої світової війни та «антигероя» Другої, антикомуніста і безбожника, антисеміта і колабораціоніста Луї-Фердінанда Селіна.

            Що ми знаємо про війну, чого не знали герої Ремарка, які хотіли взяти Париж за два-три тижні. Важливо розуміти, що німецькі солдати у Ремарка – люди, які репрезентують імперію. Так само, як зараз росіяни репрезентують вже реінкарновану нацистську імперію - путінську Московію, яка виробляє людське нещастя.

           Вмирати за європейські цінності, як виявилося, з усіх європейців сьогодні здатні лише українці. Ми не можемо не перемогти. Нас можуть знищити, але не перемогти. У війні між світлом і темрявою наші воїни знищують не просто московитів, а вбивають зло, сфокусоване на Московії.