До 100-річчя від дня народження класика українського гумору Павла Глазовогобібліотека ім. Петра Панча пропонує ознайомитися з книжковою виставкою «Патріарх українського гумору». Народився Павло Прокопович Глазовий 30 серпня 1922 р. в селянській родині у степовому селі Новоскелюватці Казанківського району на Миколаївщині.
Після закінчення Новомосковської педагогічної школи пішов до армії на рік раніше у 1940 р. 22 червня 1941 року 19-річний Павло Глазовий зустрів у Орші (в Західній Білорусі) досвідченим авіамеханіком, прослуживши вже рік, закінчивши сержантську школу. Майбутній гуморист потрапив до Ленінграду, де перебув усю блокаду – від першого до останнього дня, мав поранення і нагороди. Після війни продовжував навчатися в Криворізькому педагогічному інституті, де почав писати. Остапу Вишні сподобалися перші твори талановитого юнака, він сприяв тому, щоб Глазового перевели навчатися в Київ, ближче до письменницького середовища. Закінчивши в 1950 р. Київський педагогічний інститут, Павло Глазовий упродовж десяти років працює в студії молодих гумористів при журналі «Перець», де став заступником головного редактора. У журналі «Мистецтво» також пропрацював 10 років заступником головного редактора.
Вже перша гумористична збірка Павла Глазового «Великі цяці», яка вийшла у світ у 1956 р., принесла автору популярність серед широкого читацького загалу. А далі одна за одною з'являються книги «Карикатури з натури» (1963), «Коротко і ясно» (1965), «Щоб вам весело було» (І967), «Мініатюри га гуморески» (1968), «Куміада»(1969), «Усмішки» (1971), «Смійтеся, друзі, на здоров'я» (1973), «Байки та усмішки» (1975), «Весела розмова» (1979), «Хай вам буде весело» (1981), «Сміхологія» (1982).
Павло Глазовий також автор багатьох чудових дитячих книжок. А серед його останніх книжок – «Вибрані усмішки» (1992), «Веселий світ і чорна книга» (1996), збірки «Сміхослов» (1997), «Архетипи» (2002).
Поет-гуморист Павло Глазовий - вдалий продовжувач Степана Руданською, він умів майстерно обіграти народну усмішку, жарт, одягти їх в привабливі поетичні шати. На основі народних усмішок Павло Глазовий створював самобутні твори. Саме в цьому полягає і сила, і життєвість поезії Павла Глазового. Переважна більшість творів Павла Глазового спрямована проти конкретних виявів суспільних і людських вад та «згубних» пристрастей. Особливо не люблять сатиричні вірші Павла Глазового сучасні перевертні, ті, «що в партії були членами» та «прокралися, стали босами й бізнесменами», ті, що «були практиками й теоретиками, а потому завели нові партбілетики». Ті, що «обікрали Україну, бандитська сволота, а тепер до влади пруться , як чорти з болота...». Ті, що «у верхи прорвалися...! від власного народу зразу й заховалися». Ті, що «глушать нашу мову, щоб розвіять Україну, як суху полову».
На велику сцену Глазового «винесли» спочатку Андрій Сова, потім – Анатолій Литвинов, Ніла Крюкова, Анатолій Паламаренко. Простий народ одразу визнав Глазового за свого, бо той умів сказати так, що багато чого лишалося між рядками. Не кожен міг в часи боротьби з «оголтєлим націоналізмом» сказати, наприклад, всім «продавщицям гострим та бідовим» та їм подібним: «Бо якраз така біда в моєї корови: має, бідна, язика і не знає мови».
А от приклад з часів вже незалежної України:
Аж стогнали від Кобзона
Мерседесні дами
Зі своїми тіньовими
Жирними котами…
Та зате, з газет відомо,
Привітав героя
Президент наш український,
Як то кажуть, стоя…
Час минає і міняє
Звичаї й закони.
Колись кобзи подобались,
А тепер — Кобзони.
Помер Павло Глазовий 29 жовтня 2004 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі. 8 листопада 2011 р. в Києві, на будинку по вулиці Льва Толстого, 25, де з 1951 по 2004 рік жив і творив поет-гуморист, встановлено гранітну меморіальну дошку.
Твори Павла Глазового з фонду бібліотеки ім. Петра Панча
. 
Павло Глазовий : листи до друга в США : приватне листування Павла Глазового з д-ром Евгеном і Нілею Стецьківими. 1990-2002 / [упоряд. Раїса Галешко]. – Київ : Фенікс, 2007. – 264 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар