Книжкова виставка "Пам'ять звинувачує" До Дня пам'яті жертв Голодомору.

Пам’ятати і не допустити повторення. Пам’яті жертв Голодомору-геноциду українців

Кінець листопада – дні вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду українців  1932-1933 років. Злочин, вчинений московсько-більшовицьким режимом 90 років тому, – одна з найбільших трагедій людства, коли голодом було вбито, за різними підрахунками, від 7 до 10 мільйонів безневинних. Тих, хто не бажав коритися чужій волі. Голодомор  був організований значно раніше, початок його підготовки сягає осені 1928 р. Український селянин волів умерти, ніж добровільно стати колгоспним рабом, новітнім більшовицьким кріпаком. Ізольована від усього світу Україна до 1932-1933 років була позбавлена своїх провідних кадрів, а селянство протягом кількох років повільно і непомітно втягнене в голод. А коли голод став загальною катастрофою, вже неможливий був ефективний спротив. Демонстративні самогубства провідних українських комуністичних діячів в Україні в момент самого апогею катастрофи – це був єдиний спосіб подати у світ страшну вістку і протест. Але світ не хотів чути сигналів.

 Боротьба за правду про Великий Голод і Терор в Україні триває і далі. Адже якщо нація хоче жити далі, то Голодомор 1932-1933 рік  і ціла його доба ґеноциду українського народу завжди повинні залишатися в нашій національній пам’яті. Зникнення цієї пам’яті і розуміння тих катастрофічних народних жертв стане смертю нашої нації. Україну, її народ хоче знищити дика московська орда з її людиноненависницькою ідеологією панування над усім світом. Потрібно весь час нагадувати про спадкоємність політики Московського царства, Російської імперії, СРСР та сучасної РФ, агресію якої наші військові відбивають з лютого 2014 року.

 Тисячі і тисячі загиблих, горе батьків і дітей, рідних і близьких. Перед очами всього світу руїни підприємств, житла, комунікацій та інфраструктури, лікарень, шкіл, дитячих садочків, знівечених ланів навколишньої природи. У своїй абсолютній зневазі до міжнародного права і моралі, у масовій жадобі до мародерства влада і населення країни-агресора повернулись в дике минуле. І прикривається все це допомогою братському народові Донбасу, захистом російської мови в Україні, десатанізацією тощо.