«Через Базар-Голготу до свята воскресіння»

 На завершення відзначення 100-ї річниці Другого Зимового походу книжковою виставкою «Через Базар-Голготу до свята воскресіння» у бібліотеці ім. Петра Панча хочемо рекомендувати тій частині наших відвідувачів, які цікавляться саме національними цінностями і власною історією, головні книжки нашої експозиції – «Листопадовий рейд» Василя Вериги (Київ, 1995), «Другий Зимовий похід. Листопадовий рейд. Базар» (Київ, 1995), «Обеззброєна, але нескорена» Ігоря Срібняка (Київ, 1997).               

Другий Зимовий похід армії УНР - героїчна сторінка історії українського державотворення, відчайдушний крок, майже приречений на поразку, виявився останньою спробою відвоювати незалежність. В запропонованих книжках можна знайти інформацію про безголовий ура-патріотизм і «наполеонівську» самовпевненість Юрія Тютюнника, про таємні домовленості українських урядовців з польським урядом, польською контррозвідкою, про підступне вбивство начальника штабу Повстанчої Армії полковника Юрія Отмарштайна заради знищення компромату – оригінального листа уряду УНР до начальника польського Генерального штабу з проханням не видавати зброю генералові Тютюнникові для його Повстанчої Армії тощо.

Книжка «Другий Зимовий похід. Листопадовий рейд. Базар» ознайомить Вас з історією відзначення в листопаді-грудні 1941 року в окупованій Україні 20-х роковин Базарської трагедії. В українську історіографію вони увійшли як «другий Базар». Керівництво ОУН(м) у Києві на чолі з першим заступником ПУН мельниківців Олегом Ольжичем масштабним відзначенням базарських подій хотіло показати німцям, що за українським визвольним рухом стоять не якійсь маргінали-емігранти, а тисячі місцевих українців.

 

Підготовці відзначення Базарської трагедії передувала її активна реклама в окупаційній пресі, в який на той час ще німецька цензура дозволяла друкувати статті на українську націоналістичну тематику.

Через пресу пропонувалося безпосередньо 21 листопада провести відправи у церквах, на імпровізованих мітингах відчитати реферати, а в школах вчителі мали розповісти молоді, як «її батьки вміли вмирати за неї». Вранці 3 грудня 1941 р. землю з могили загиблих героїв Базару  урочисто перенесли до церкви Андрія Первозванного, де була відслужена панахида.    

 

Незважаючи на відверто антирадянський характер мітингів, нацистів надто налякала така пропагандистська робота, спрямована на пробудження національної свідомості українців, здивувала і сильна самоорганізація націоналістів. Почався активний наступ на український національний рух. Але тепер його об’єктами стали і представники ОУН(м), яких до цього часу німці не зачіпали.

 

Цікаво, що в середовищі ОУН навіть припускали, що гітлерівці навмисно дозволили провести відзначення Базарської трагедії, аби зібрати в одному місці найбільшу кількість українських патріотів і потім їх репресувати, завдавши потужного удару по українському націоналістичному рухові. Саме тоді Олег Ольжич зазначав: «Я думаю, що Другий Базар відкриває черговий етап української революційної боротьби, що по найбільших ускладненнях мусить закінчитися створенням Самостійної Української Держави».

 

Після відступу німців і повернення більшовиків всі насипані під час відзначення 20-ї річниці Базарської трагедії могили та встановлені хрести були знищені.

 

Українці дуже мало про себе знають. Якщо хочемо сильної держави, то мусимо пропагувати героїчні ідеали та вшановувати героїв, жертва яких лягла в основу нашої, а не чужої держави. Історичні міфи часів тоталітаризму заміняють вже новостворені міфи, як писав Іван Дзюба трошки з іншого приводу, «наших-таки лицарів з большой дороги українських реформ» часів незалежності. Українському народі не бракувало і не бракує відданих патріотів, проте йому бракувало і бракує гідних провідників до вимріяного вільного і ні від кого не залежного життя. Вічна пам'ять героям, хто боровся за свободу нашої Батьківщини, а коли прийшов час - гідно прийняв смерть.