ПЕРШИЙ ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ НАУК ( До 160-річчя від дня народження Володимира Вернадського)

 Яким ми уявляємо Володимира Івановича Вернадського? Ту особистість,яка прикрашає лицевий бік банкноти в тисячу гривень. В.І.Вернадський – видатний вчений-енциклопедист, мислитель світового рівня, природознавець, філософ, організатор та історик науки. Українець за походженням, хоч народився у Петербурзі й закінчив там фізико-математичний факультет університету, але значна частина його життя була пов’язана саме з Україною. Володимир Вернадський завжди називав себе українцем і навіть прізвисько мав «упертий хохол».                                                                                                                     

                  

Його наукові праці присвячені дослідженням хімічного складу земної кори, атмосфери, гідросфери, міграції хімічних елементів у земній корі, ролі і значенню радіоактивних елементів в її еволюції. Творець науки біогеохімії, засновник вітчизняної школи геохіміків, основоположник учення про біосферу та ноосферу, історик науки, філософ, натураліст. Член ЦК партії кадетів, член Тимчасового уряду Росії в ранзі товариша міністра, голова комісії Міністерства освіти та мистецтв уряду Української держави за часів гетьмана П. Скоропадського.
Слід відзначити, що Вернадський, працюючи у Москві і Петербурзі, виїжджаючи майже щороку за кордон у наукові відрядження, протягом майже 30 років, з 1889 р. незмінно проводив хоча б частину літа з родиною в Полтаві, а з 1913 р. - на дачі біля Шишаків у Полтавській губернії. За свідченням вченого, саме на Полтавщині почали складатися у нього в систему ідеї двох нових наук - геохімії і біогеохімії, а також вчення про біосферу як сукупність всіх проявів життя.                                                                                                                                         

 У 1918 р. за гетьманату Павла Скоропадського В.І.Вернадський приїхав до Києва, де створив Українську Академію наук. В.І.Вернадський був обраний її першим президентом, він сприяв роботі новостворених при УАН інституцій – Державного українського університету та Національної бібліотеки (нині бібліотека ім. Вернадського ), подарував Україні власну бібліотеку.                                                                               

В нашій виставці широко представлені книги, в яких розповідається про життя, наукову і громадську діяльність В.І.Вернадського, а також про те, як наше місто вшановує пам’ять першого президента УАН (бульвар академіка Вернадського і пам’ятник в Святошинському районі, меморіальна дошка на будинку Президії УАН по вул. Володимирській, 54).

В нашій експозиції відвідувачів можуть зацікавити наступні книжки.

В першу чергу, це стосується праці Володимира Волкова, Вільяма Корнійчука, Костянтина Хомяка російською мовою «Г.Сковорода и В.Вернадский в пробуждении украинской нации» (Київ, МП Леся», 2007).                                                                                              

Стаття Віталія Цебрія «Несподіваний Вернадський. Полтавський період: роки 1917-1918» у збірці «Україна Incognita» (Київ, ЗАТ «Українська прес-група», 2005) подає багато фрагментів із щоденників Володимира Вернадського 1917-1921 років, його приватного листування. Звернімо увагу на таку його оцінку міського управління Полтави: «Триває годівля, створення численного неосвіченого, жадібного до грошей чиновництва, нездатного до діяльності, хабарництво».

Так, у збірнику документів і матеріалів «Історія Києва: від княжої доби до сучасності» (Київ, «Книги-ХХІ», 2005) є кілька документів, які стосуються діяльності Володимира Вернадського по заснуванню Національної бібліотеки Української Держави в м. Києві від серпня 1918 р. і по заснуванню Української Академії Наук від 14 листопада 1918 року. Наказом Гетьмана Павла Скоропадського від 14 листопада 1918 р. ординарний академік Російської Академії наук Володимир Вернадський був призначений дійсним членом Української Академії наук по відділу фізико-математичних наук. 

У книжці Ольги Михайлової «Павло Скоропадський «Крім негідників, усі підуть за мною» з серії «Політичні портрети» (Київ, Парламентське видавництво, 2018) досить багато місця приділено освітній політиці гетьмана Павла Скоропадського, відкриттю Української академії наук (УАН), співпраці міністра народної освіти та мистецтва Миколи Василенка та Володимира Вернадського на посаді президента Академії. Коли Петлюра прийшов до Києва, він не закрив академію, хоча були такі прохання, бо вона, мовляв, кадетська, проросійська. Але Петлюра був широких поглядів і зберіг це дітище Вернадського. Цікаво, що УАН «не чіпали навіть більшовики, прийшовши до влади. Академія наук лишилась одним з важливих національних інститутів, що засвідчував самодостатність української науки. Це певною мірою стосується і Національної бібліотеки, заснованої за ініціативи Вернадського. Ця бібліотека нині носить його ім’я».  

У книжці Юрія Хорунжого «Мужі чину: Історичні парсуни» (Київ, Видавництво імені Олени Теліги, 2005) цілий розділ «Володимир Вернадський у ноосфері» розповідає про предків, життєвий шлях Вернадського, його наукову і громадську працю, про любов Володимира Вернадського до України, про його вірш «Україно, рідний мій краю», статтю «Українське питання і російська громадськість» (1915).

Тим, хто хоче узнати більше про ставлення до української незалежності Володимира Вернадського, рекомендуємо статтю доктора історичних наук Ігоря Гирича «Володимир Вернадський. Між російським та українськими берегами» на сайті «Історичної правди» від 25 червня 2019 року.  У Вернадського була ідея об’єднати гуманітарні й точні дисципліни і його можна вважати прабатьком атомної бомби. Вернадський був одним з тих вчених, із яким рахувався Сталін. Це була геніальна людина, і Сталін це розумів. Атомна частина радянської науки пов’язана з Вернадським напряму. По собі академік Вернадський лишив понад 400 опублікованих праць. Низка його робіт побачили світ лише через багато років після смерті. Ще сотні праць академіка зберігаються в рукописних фондах і чекають на видання.