«Упродовж кількох днів сталося неймовірне –
вдрузки зруйнувався віками плеканий міф про велич Росії та її високу
цивілізаційну місію, про народ-богоносець, який осяває променями істини цілий
світ, про незрівнянний гуманізм російської культури» Віра Агеєва, 1 березня 2022
Трошки більше року тому, на початку повномасштабного
вторгнення московських військ в Україну, наша бібліотека знайомила читачів
нашої бібліотеки і відвідувачів нашого сайту з окремими статтями Євгена
Маланюка, який близько століття тому відкрито заявляв: «Ще й сьогодні є серед
нас національні каліки, які боряться з «реакцією» і більшови-ками». Відкриваємо
Америку цим кастратам: ми боремося з московською нацією».
Той, хто навчався в радянські часи в середній
школі, добре пам’ятає те поклоніння
перед «великой русской литературой», що виховувалося в учнів різними засобами.
Добре також відомо, що пропаганда російської літератури в зарубіжних країнах ще
й зараз, в умовах планомірного знищення українських міст і сіл, використовується
як важливий інструмент створення російськими спецслужбами позитивного іміджу
своєї країни.
Бібліотека ім. Петра Панча має намір проінформувати своїх
читачів про збірник есеїв літературознавця Віри Агеєвої про
українсько-російські культурні відносини «За лаштунками імперії» (Київ,
«Віхола», 2022). Літературознавці пишуть для того, щоб радити нам саме цікаві
книжки. І «За лаштунками імперії» саме такий дороговказ. Оксана Забужко
надзвичайно лаконічно написала про свої враження: «Це книжка про війну пам’ятей та ідентичностей,
про стратегії конструювання спільнот і різничкування «своїх» і «чужих», про
зраду й колаборацію і про те, чи і наскільки застосовні ці поняття до
колоніальних народів, — про все те, про що нині щодня читаємо в соцмережах і
чим попередні два століття, як показує Агеєва, преінтенсивно займались у своїх
творах Квітка й Гоголь, Шевченко й Нечуй-Левицький, Леся Українка й Рильський, Хвильовий
і Домонтович... Негайно їх усіх перечитати — ось той головний імпульс, який
зроджує книжка Агеєвої…» Під аналітичним
оком Віри Агеєвої два
століття нашої добре знайомої зі школи української класики перетворилися в літературу
«гібридної» війни.
Віра
Агеєва не просто пише про різні народи і різні культури. Так, у першому розділі
Віра Агеєва, звернувшись до розгляду
літературного спадку Григорія Квітки-Основ’яненка, дає можливість нам уявити
собі протистояння Квітки імперській колонізації. А у другому розділі,
зрозуміючи позицію Миколи Гоголя, якому доводилося балансувати між двомакультурами, можна ще
раз, вже після Євгена Маланюка і його блискучої статті «Гоголь – Ґоґоль», зробити висновок, що означають
феномени двомовності та національного роздвоєння. Чудово сприймається розділ
«Як гуманізм російської літератури вичерпався на українському питанні». Віра
Агеєва цитує Шевельова: «Історія культурних зв’язків між
Україною і Росією — це історія великої і ще не закінченої війни. Як усяка
війна, вона знає наступи і відступи, знає перекинчиків і полонених. Історію
цієї війни треба вивчати». А Оксана Забужко назвала це його для нас
засторогою: «Нам
в Україні конче потрібна була аж ціла «гаряча» війна для того, щоб ми нарешті
прочитали Шевельова — і зрозуміли, що він, власне, ціле життя намагався нас про
неї попередити (якщо не прямо підготувати!)».
І, насамкінець, ще
одна цитата: «Запропонований
у цій книжці погляд крізь призму культурного спротиву дозволяє уникнути
надто спрощеного протиставлення жертовної вірности — або зради, однозначного
уславлення чи таврування. Спокусі воднораз провести межу між добром та злом,
зректися усіх складнощів і створити пантеон лицарів національної справи без
страху й докору піддатися легко, тільки ґлорифікація нічого не пояснює і нічому
не вчить. Залежно від обставин вироблялися різні стратегії співіснування
підпорядкованих та переможців задля збереження своєї загроженої ідентичности. Попри
всі виклики, поразки і втрати культурний суверенітет своєї нації українці таки
зуміли захистити». Отже читаємо разом ці
есеї для того, щоб дивлячись - бачити, і слухаючи - чути. Намагаємося зрозуміти
нарешті і Маланюка, і Шевельова, і Забужко, і Агєєву: ми боремося з московською нацією.
Немає коментарів:
Дописати коментар