Починаючи з 2000 року, 21 лютого в світі відзначають Міжнародний день рідної мови. Його ЮНЕСКО впровадила для того, аби нагадати світу, що з 6000 мов більше ніж половині загрожує повне зникнення. Українська мова унікальна. Бо як пояснити той факт, що вона все ще жива, хоча протягом багатьох століть її намагалися в будь-який спосіб знищити? Ба більше, зараз, під час війни з московитською ордою, люди на окупованих територіях використовують українську літеру Ї для затвердження своєї ідентичності й націоцентричності. У чому магія цієї букви? Головне це те, що її немає в російському алфавіті. Підпільники малюють літеру «Ї» на парканах і тротуарах, на пам’ятниках і стінах будівель в Маріуполі, на окупованих частинах Херсонської та інших областей, ризикуючи свободою, а, можливо, і життям. На унікальності 13-ї літери української абетки наголошував свого часу львівський філософ, культуролог і політолог Тарас Возняк, який ще в 1989 році почав видавати часопис «Ї». Письменник Дмитро Капранов теж підкреслює унікальність літери: «Літера «Ї» – це те, що, мабуть, найбільше відрізняє українську абетку від сусідньої абетки наших окупантів, бо вона не схожа на жодну їхню літеру. «І» ще можна переплутати з англійською «І», нашу «Є» ще можна переплутати з їхнім «Э». А от «Ї» ні з чим не переплутаєш! Бо це літера, яка голосно заявляє про свою українськість вже, власне, своїм виглядом. Тому вона перетворюється от на такий символ», – розповів Дмитро Капранов Радіо Свобода. Одним з наслідків цієї війни є активніше використання української мови, сильний поштовх до зацікавленості й відродження української культури, а також україноцентричний погляд на історію. Шановні читачі! Родзинками нашої виставки є «Історія лінгвоциду» за редакцією Лариси Масенко, де ви зможете побачити словник репресованих слів, і «Українська мова без табу» Лесі Ставицької, де представлено словник нецензурної лексики.
.jpg)
Немає коментарів:
Дописати коментар