…Найбільш привабливою мрією для багатьох є, вочевидь, любов. Одна із фундаментальних цінностей: любити, можливо, готові не всі, але всі хочуть, щоб їх любили. Ростислав Семків
В день всіх закоханих бібліотека ім. Петра Панча пропонує своїм читачам і відвідувачам нашого сайту завітати до нашої бібліотеки і взяти почитати кілька антологій про кохання і закоханих. Серед них у наявності збірка любовної лірики українських поетів ХІХ - початку ХХ ст. «Чари кохання» (Київ, «Молодь», 1985), «Шедеври української любовної лірики» (Харків, «Фоліо», 2008), антологія ЕротАртФесту «Березневі коти» (Ужгород, «Ліра», 2010). Вічну проблему жиночої вдачі, чи то відьмацької, чи то божественної досліджено в антології «Тіло чи особистість?» (Київ, «Грані-Т», 2007).
Якщо у Вашій оселі є світло, рекомендуємо відволіктись на деякий час від
марафонів новин, нострадамусів і сирен нашого медійного простору, увійти на
сайт https://chtyvo.org.ua/authors/Polischuk_Valeriian/Siaivo_biloho_tila_Antolohiia_ukrainskoi_erotychnoi_poezii
і отримати інтелектуальне задоволення від чудової збірки «Сяйво білого тіла: Антологія української еротичної поезії» (Київ,
Факт, 2008), на жаль, не всіх наших поетів (повністю відсутня еміграція).
До збірки, названої рядком із вірша Михайля Семенка, увійшла еротична лірика ХХ—поч. ХХІ ст. Відкривається вона поезіями ПавлаТичини, а закінчується творами Тараса Федюка. Кожен із поетів, представлених у збірнику (Ліна Костенко, Микола Вінграновський, Дмитро Павличко, Володимир Сосюра, Наталя Забіла, Михайль Семенко, Валер'ян Поліщук, Василь Бобинський, Микола Бажан, Павло Тичина, Василь Атаманюк, Василь Стус, Гео Шкурупій Леонід Чернов, Максим Рильський, Раїса Троянкер, Василь Голобородько, Світлана Йовенко, Дмитро Кремінь, Тарас Федюк), то делікатно, то епатажно-відверто оспівує красу жіночого тіла (поетеси — красу тіла чоловічого), таїну інтимної близькості, неперебутньої і загадкової.
Ми обмежемся представленням лише постаті Раїси Троянкер, дві поезії якої включені до цієї книжки. Вони були взяті зі збірки «Повінь» (1928) видавництва «Плужанин», що свідчить про приналежність поетеси до організації селянських письменників «Плуг». Сама Раїса Троянкер гучніше заявила про себе як член угруповання Валер’яна Поліщука «Авангард». Підлітком вона втікла з дому разом приборкувачем тигрів Леонідом Джордані, починає сама працювати укротителькою і ледве не стає їжею для тигра. Про ці часи йдеться у її поезіях, про її шрам згадує у своїх спогадах Юрій Смолич.. Упорядники цієї збірки вважають представлені дві поезії - «Трава прив’ялена...» і «Що співаєш...» найекзотичнішими зразками еротичної поезії в українській поезії, бо написані вони жінкою. Подаємо другий вірш, тому що перший поціновувачам поезії знайомий зі спогадів її сучасників.
Що співаєш, жовта мандоліно, І хвилюєш споминами кров? Я тепер вже другого дружина, Ти своє кохання поборов. Осінь, осінь в жовтому убранні І гарячі губи, як в огні. — Ця любов для мене не остання,— Ще акорд фіналу не бринів. Що ж ридаєш, жовта мандоліно?.. (Ой, на північ, в сірий Ленінград!) Одридай же, споминів хвилино. Замовчи, ридати не пора! Я тепер вже другого дружина, І у мене скоро буде син... Та чого ж я все думками лину У минулі, у далекі сни? Десь маленька в затишку кімната, На столі Бухарін спочива... Хочу спомин знищить, розірвати, Та безсило в’яне голова... Я не буду більше цілувати Твоє сміле, радісне чоло. Я дружина. Скоро буду мати, — І старе снігами замело.
До речі, Раїса Троянкер і Гео Шкурупій представлені по одній поезії («Тайгер лілієс» і відповідно «Барабани») в чудовому музичному проекті Сергія Жадана «Фокстроти», який ми рекомендуємо Вам обов'язково послухати. В ньому також представлені і Тичина, і Бажан, і Семенко, і Влизько, і Гаряїв, і Сосюра.
Немає коментарів:
Дописати коментар