На кожне покоління припадає своя війна. Борець за справедливість В.Стус свого часу написав заяву про відмову від радянського громадянства, пояснюючи, що обстоювання демократичних цінностей несумісне з радянською системою. Він волів сам потрапити в ув'язнення, аніж дозволити ув'язнити своє слово. Відповідальність за реалізацію свого дару ставив вище за всі блага й спокуси. Чим жити на «веселому цвинтарі», вважав за краще перебувати в тюремній камері. Його поезія поставала з переживання. Випало жити в такі часи, коли довелося заплатити дуже високу ціну. Дуже рано він зрозумів приреченість своєї долі. У листах до рідних стверджував, що не нарікає, бо свідомий свого вибору. Хтось має захищати свою землю, "комусь же треба підставляти свої плечі. Ось я й підставив свої І мушу триматися". А відтак знав, що матиме право "в смерті з рідним краєм поріднитись": Сьогодні рідний край В.Стуса переживає складні часи. Тому поезія В.Стуса теж бере участь у цій війні. Але це вже народний спротив, героїзм і мужність наших воїнів.
Немає коментарів:
Дописати коментар