У рамках відзначення 100-річчя Української революції 1917-1921 років пропонуємо книжкову виставку « Данило Терпило ( Зелений ) – отаман Дніпровської повстанської дивізії ».

Данило Терпило ( отаман Зелений ) – найкрупніший козацький воєначальник ХХ століття. Десятки років радянської влади у нашу свідомість вбивали інформацію про комсомольців з Київського Подолу, які загинули в Трипіллі від рук « озвірілих  куркулів – бандитів » на чолі з отаманом Зеленим. Молодята,  зареєструвавши шлюб, клали квіти до пам’ятника тим, хто вбивав їхніх прадідів, ґвалтував їхніх бабусь, палив їхнє село.                                     Сподіваємось, що в результаті декомунізації  в Україні подібні традиції відімруть. Московські загарбники і їхні лакузи-українці нищили всіх тих, хто мав якесь відношення до повстанців Київщини. З великого роду Терпил вдалося вижити під час комуністичних репресій лише трьом ( ! ) чоловікам. От і Левко Лук’яненко розповідав 30 травня 2017 року на зустрічі в Республіканському товаристві «Знання », як у тридцятих роках у його рідному селі на Чернігівщині арештовували всіх колишніх партизанів Зеленого та інших отаманів.                          Тільки зараз на Обухівщині вголос, без страху заговорили про подвиг земляків у боротьбі проти російських окупантів та їхніх немилосердних найманців. У грудні минулого року в Обухові урочисто відзначили 130-річчя свого земляка - Данила Ільковича Терпила ( отамана Зеленого). Через 265 років по Переяслівській раді  15 липня 1919 року отаман Зелений організував у Переяславі віче, на якому він урочисто у присутності священиків, місцевих жителів і свого війська скасував Переяславську угоду 1654 року про « возз’єднання » з Росією: геть Москву з її комуною і чрезвичайками! Ганьба з Богданового чола була змита.                                 А до того був історичний вхід чотирьох полків селянського війська Зеленого до Києва 14 грудня 1918 року – за 5 днів до вступу до Києва Січових стрільців Євгена Коновальця та інших підрозділів Директорії.                                                                                                            Українське село вливалося в Золотоверхий Київ – свою столицю, - згадував командир Гордієнківського кінного полку Всеволод Петрів. – Українська мова перестала бути в ту хвилину контрреволюційною »…                                                                                                                 Восени 1919 року отаман Зелений розбурхав повстання проти Денікіна, ненависть до якого була ще лютіша, ніж до червоних.                                                                                                         Зелений не раз казав козакам: « Ворожа куля мене не візьме! ». Отаман не помилився – його взяла « своя » куля… ( існує така версія його смерті ).                                                                        У нашій книжковій виставці Вас можуть зацікавити наступні видання:                                      по-перше, надзвичайно цікавий історичний нарис Романа Коваля « Отаман Зелений »              ( Вінниця, 2008);                                                                                                                      

по-друге, роман Андрія Кокотюхи « Справа отамана Зеленого. Українські хронічки 1919 року »   ( Харків, 2014 );                                                                                                                                  по-третє, спогади  Ісаака Мазепи « Україна в огні й бурі революції. 1917-1921 »                            ( Дніпропетровськ,  2001).