середу, 27 січня 2021 р.

В читальному залі розгорнута виставка "Згадаймо юність, що горіла в Крутах" , присвячену Дню пам'яті героїв Крут.

                                                                                                                        Ви стали прикладом усім,

Про Вас нікому не забути!

В понурій темряві віків

Світити будуть завжди Крути!

(Леся Храплива-Щур)

 У цей день українці вшановують події кінця січня 1918 року, коли зовсім юні захисники Української Народної Республіки власною кров’ю вписали нову героїчну сторінку в історію українського визвольного руху, — бій поблизу Крут.                                                                                         


                                                    

понеділок, 25 січня 2021 р.

Книжкова виставка « В поколіннях я озвуся…» ( До 130-річчя від дня народження П.Г. Тичини)

Українська література по праву пишається своїми видатними поетами, які здобули широке, світове  визнання .І серед цих поетів слід назвати ім’я Павла Григоровича Тичини, літературна діяльність якого охоплює близько п’ятдесяти років.

Були поети, з дитинства оточені книгами, літературними враженнями, поети, які виростали в середовищі письменників.

В інших умовах зростав Павло Григорович Тичина. Він народився в 1891 році в селі Піски Новобасанського району Чернігівської області. Батько був сільськім дяком і вчителем            « школи грамоти».

Свої перші естетичні враження поет черпав із навколишньої природи, з народної пісні, з святкових обрядів.

Зустріч і знайомство з Коцюбинським – одна з найвизначніших подій у житті молодого Тичини.

Пристрасна любов Коцюбинського до людини і  природи, відчуття наростаючої очищувальної грози в суспільному житті - все це знайшло прямий відгомін у поезіях, які складають збірку Тичини «Сонячні кларнети».

Особливістю більшості книг Тичини є різноманітність їх складу. Поет весь час перебуває в стані безперервних пошуків, весь час експериментує, вражаючи читача багатством своїх можливостей. Читаючи його книги, постійно відчуваєш, що кожна з них – це невелика збірка з великого запасу, що  за кожним  окремим твором, таїться багато первісних етюдів, що при бажанні, замість однієї  книги, поет міг би видати одразу кілька…, і наочним  прикладом такої багатогранності  є наступна книга Тичини « Вітер з України» ( 1924).

У збірці « Вітер з України» виявляються найрізноманітніші риси його майстерності. Основна з них – сміливість художніх шукань.

Знаменним є те що, дерзаючи і новаторствуючи, Тичина  і на даному етапі не відривається від своєї первісної основи- народної творчості.

« В поколіннях я озвуся»,- писав Павло Тичина в одному з віршів, створених на схилі років. І вже сьогодні ми бачимо, що його поезія справді залишилась для тривкого життя в свідомості наступників. Ніжне і гнівне, мудре і мужнє слово видатного поета- співця радянської епохи, який гідно продовжив магістральну лінію традицій української поезії, освячену іменами Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, було й буде потрібне людям – будівникам нового світу і нових міжлюдських  відносин…

Поезія Павла Тичини розвивалася разом із своїм часом, прагнучи  відповісти на найбільш істотні його питання. Він умів бути «з віком нарівні», часто одним з  перших знаходячи сміливий  поетичний  вираз тому новому, що народжувалося в житті країни. в  суспільній самосвідомості.

 


Бібліотека ім. Петра Панча презентує новий роман Юрія Андруховича «Радіо Ніч». Книжка задовольнить, в першу чергу, всіх шанувальників елітарного чистого мистецтва.

 


Цю книжку, як ліки потрібно, читати саме зараз, коли здійснилося геніальне передбачення Ліни Костенко:

«Негідно бути речником юрби,
Раби рабів ще гірше ніж раби.
Грядущий хам вже навіть не гряде,
Уже він сам в грядуще нас веде».

Події в романі відбуваються приблизно у наші дні. Неодноразово у романі згадується площа між поштамтом і консерваторією з наметами, вогнищами. Оповідач (а не Юрій Андрухович) згадує 73 і 27 відсотків, гру чимось на піаніно, «недодиктатуру під орудою колишнього коміка». Хоч у романі революція не перемогла, а програла, а сам автор не ідентифікує події в романі, проте, нарешті, потрібно чесно визнати, що українська революція вчергове програла. Самотній герой «Радіо Ніч» Йосип Ротський - колишній клавішник відомої рок-групи, музичний символ революції на Поштовій, в’язень швейцарської тюрми, сучасний різновид Агасфера, діджей, професійний невтомний коханець жінок з іменами на «А»,чию біографію пише невідомий біограф. Йосипа Ротського одночасно розшукують дві спецслужби: одна, євросоюзна, полює на код, який надає доступ до банківського рахунку з фантастичною сумою грошей (цей код дав герою один смертельно хворий багатій), інша, ріднесенька, шукає його як фігуранта списку призначених до страти ворогів. Революція у романі - це найбільше щастя, виправдання існування, сенс буття.                     

Роман – це ода рок-музиці 1970-х і одному з її ідолів – Девіду Бові, який, в свою чергу виховувався на музиці Літла Річарда з його «Tutti Frutti»(1956). Бові створив образ апокаліптичної рок-зірки Зіггі Стардаста (прототип - Вінс Тейлор), чий злет і падіння супроводжували кінець світу. Із-за травми ока Девіда Бові створилося враження  різного кольору його очей .  Саме такі очі і у героя роману Йосипа Ротського.

Кращим другом Йосипа Ротського стає чорний ворон на ім’я Едґар, який розуміє героя без слів і в усьому йому допомагає. Найкраще у романі виписана історія з мандрівними музикантами Середньовіччя.                                                                                                        Сексу у «Радіо ніч» трошки забагато. Дівчина Аніме, що мала слідкувати за Ротським, переходить на його бік і стає для нього не просто коханкою (схоже на фільм «Із Росії з любов'ю» — Джеймса Бонда і Тетяну Романову), а ще й об’єктом великої  любові.

Трохи важкувато сприймати велику кількість посилань на явища і постаті світової культури та різних міфологій, на єдність й боротьбу божественного й диявольського.                                            Що не сподобалось, так це п’єса у середині роману про замах на диктатора Шмоша (мається на увазі Янукович).                                                                                                                               Деякою мірою роман Юрія Андруховича – це і подяка всім тим, хто в радянські часи був постійним слухачем «ворожих» радіоголосів (від «Радіо «Свобода» до «Радіо НТС», від «Голосу Америки» до «Бі-Бі-Сі», від «Німецької хвилі» до «Радіо Тирани» тощо).

І наприкінці нашої презентації віддамо данину нашим майже вже забутим першим київським рок-групам 1960-х, фактично знищеним комуністичною владою: «пробуржуазній» «Садко» (засновник – майбутній перекладач Володимир Харісов з вул. професора Підвисоцького), співали англійською і французькою, і – «буржуазно-націоналістичній» «Марії-Оранті» (засновник – майбутній археолог Олександр Авагян з вул. Володимирської, похований живцем), співали українською.  


 

четвер, 21 січня 2021 р.

20 січня відбувся черговий онлайн урок англійської мови для початківців. Викладач - вчитель англійської мови, музикант Михайло Сиромля ( Міка Чуєв). Заняття відбуваються щосереди об 11:00. Довідки за телефоном 067 509 44 68

 



19 січня відбувся черговий онлайн тренінг " Смартфон та інформаційна культура". Тренінг провела бібліотекар Ласкіна С.А. Тренінги відбуваються щовівторка о 12:00. Довідки 067 509 44 68201

 



18 січня вивчали онлайн українську мову з викладачем Оксаною Жованик. Слухачі курсу вивчають морфологію, фонетику мови, практикують читання, диктанти, аудіювання. Заняття відбуваються щопонеділка16:30. Довідки 067 509 44 68

 


середу, 20 січня 2021 р.

20 січня в бібліотечному кінозалі «Книги і кіно» дивилися документальний фільм режисера Романа Бондарчука «Українські шерифи».

 В фільмі йдеться про те, що в селі Стара Збур'ївка практично немає міліції, функцію охорони громадського порядку беруть на себе двоє місцевих жителів — 50-річний Віктор Кривобородько і 44-річний Володимир Рудьковський. Віктор і Володя суміщають обов'язки міліціонерів і соціальних працівників: вгамовують сімейні сварки, спиняють бійки між сусідами, шукають потопельників тощо — тобто займаються усім, окрім кримінальних злочинів. Однак після того, як починається війна, настрій у жителів села змінюється.Зйомки фільму відбувались протягом 4 років. По закінченню зйомок на місцевих виборах у 2015 році головних героїв стрічки Віктора Кривобородько і Володимира Рудьковського було обрано депутатами сільської ради

Кінокритик Сергій Тримбач схвально оцінив фільм, охарактеризувавши головних героїв — як оплот нової України, її завтрашнього дня, які самі беруться змінювати своє життя, не чекаючи «сподіваної волі», котру принесуть із Києва чи то Москви і навіть Вашингтона, а саму стрічку — як відеофіксацію цивілізаційного розлому між свободою та рабством.                                                                                     В обговоренні фільму взяв участь режисер Роман Бондарчук.





"Постріл у серце співаючої України"


В умовах обмежень, пов’язаних з пандемією COVID-19 в Україні, бібліотека ім. Петра Панча пропонує відвідувачам свого сайту  ознайомитися з історично-бібліографічною довідкою «Постріл у серце співаючої України», присвяченою сотій річниці з дня вбивства автора обробки української народної пісні «Щедрик», відомої у у всьому світі як різдвяна  колядка «Carol of the Bells», - талановитого українського   композитора, хорового диригента, громадського діяча і педагога Миколи Дмитровича  Леонтовича  ( 1 (13) грудня 1877—  23 січня 1921).                                                                                                            Історія популярності «Щедрика» тісно пов’язана з діяльністю  Кирила Стеценка та Олександра Кошиця. Будучи диригентом студентського хору Університету Святого Володимира у Києві, О.Кошиць започаткував традицію різдвяних концертів, сама ж ідея виконати "Щедрик" М.Леонтовича у київських різдвяних концертах 1916 року належала композиторові Кирилові Стеценку. На Різдво 1916 року хор студентів Київського університету вперше виконав «Щедрик» Леонтовича. «Щедрика» 16 разів співали на біс! Це було абсолютно нове слово в українській музичній культурі.                                                                 6 січня 1919 року за дорученням голови Директорії Симона Петлюри, для популяризації української музичної культури за кордоном, була створена Українська хорова республіканська капела, керівниками якої стали Кирило Стеценко й Олександр Кошиць. Спочатку капела гастролювала Європою, а потім їх запросили до США. Під час одного з виступів хору Кошиця у Нью-Йорку в 1921 році, у знаменитому концертному залі «Карнегі Хол» був присутній американський диригент українського походження Петер Вільговський. Йому настільки сподобався «Щедрик», що він вирішив адаптувати його для виконання американським дитячим хором. І Петер Вільговський написав новий текст із словами: «Коли народився Христос, у всьому світі задзвонили дзвони», а колядку назвав «Carol of the Bells». А чому саме «дзвони»? Бо мотив «Щедрика» нагадував Вільговському звук дзвонів. Спочатку «Щедрик» виконували дитячі хори , а потім вже, починаючи із 1960-х років і особливо останні два десятиліття, «Щедрик» став фактично офіційною піснею американського Різдва.      Після проголошення незалежності України раніше засекречені матеріали  про загибель Миколи Леонтовича показали усю брехню і спотвореність радянських публікацій, якими приховували знищення талановитого українського композитора так званим ВЧК: "Рапорт. В ночь на 23-е января агент уездчека Грищенко выстрелом из винтовки убил сына священника с. Марковки, Кубличской волости Николая Леонтовича 43-х лет, у которого Грищенко ночевал, и 26-го января Грищенко, скрывавшийся в м. Теплике, при преследовании его чинами милиции, выстрелом из винтовки ранил в живот милиционера Твердохлеба. Начальник Уездной Советской Милиции...»                                                                                                                                                 Слід зауважити, що притомні українці ніколи не вірили офіційній брехні про смерть Леонтовича від руки петлюрівця. Автор цієї довідки неодноразово ще у другій половині 1960-х чув від дослідника історії Української Автокефальної Православної Церкви ассірійця Євгена Варди, малолітнього в’язня нацистського концтабору, а у 1970-х  багаторічного висланця за український націоналізм, під час виступів на квартирниках твердження про знищення владою Леонтовича  як одного з провідників УАПЦ і як автора великої кількості творів саме церковної музики.

"Українські шерифи" онлайн в бібліотечному кіноклубі

 


понеділок, 18 січня 2021 р.

18 січня студенти Києво-Могилянської Академії в онлайн-режимі виступили з вертепним дійством

В імпровізованих сценках із картин щоденного життя постали містичні герої українських народних звичаїв та прозвучали різдвяні пісні. Шануючи давні українські традиції, сучасно відзначили Різдвяні свята. Колектив бібліотеки ім.П.Й.Панча і читачі щиро вдячні студентам за прекрасно підготовлене дійство.





Соборність України: від ідеї до сьогодення

Пропонуємо книжкову виставку, присвячену Дню Соборності України. День Соборності України – свято, що відзначається щороку в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки, що відбулося 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві. Йому передувало підписання ( 22 січня 1918 р.) Четвертого універсалу Центральної Ради, яким Українську Народну Республіку проголошено суверенною і незалежною державою. Західно - Українську Народну Республіку було проголошено в листопаді 1918 року. Процес об’єднання України завершився саме 22 січня 1919 року. Акт возз’єднання УНР та ЗУНР- історичний факт, який мав велике ідейне значення. Цей акт показав безсилля будь-яких спроб роз’єднати український народ, протиставити українців один одному. 21 січня 1990 року жителі багатьох населених пунктів по дорозі між Києвом і Львовом утворили живий ланцюг, відзначивши цю історичну дату. Пам’ятаємо в цей святковий день в умовах неоголошеної війни з Російською Федерацією слова із заповіту Патріарха Київського і всієї України Мстислава ( УАПЦ), який під час визвольних змагань був ад’ютантом Головного Отамана Симона Петлюри: « Молю Вас і закликаю до братської єдності, до святого миру задля Бога нашого, задля нашого багатостраждального народу, Матері України».


пʼятницю, 15 січня 2021 р.

Бібліотека ім. Петра Панча у перші післяріздвяні дні нового 2021 року презентує новий роман Олеся Ільченка «Порт Житана»

Саме ресторан з цією назвою на березі Женевського озера відвідує герой роману Марко Мазур, вигаданий автором надзвичайно успішний український художник-емігрант у міжвоєнному Парижі, і Сергій Коваленко, мистецтвознавець, що у 2010-х збирає колекцію для впливового київського олігарха.  Книжка, придбана для читачів нашої бібліотеки, вражає своєю обкладинкою і чудовою поліграфією. Розповідь про українського художника-авангардиста Марка Мазура – це приємна різдвяна історія як для тих читачів, які відвідували Париж і зможуть пригадати назви знайомих визначних його пам’яток, так і для, хто не має жодного уявлення про митців-емігрантів з України. Прізвища цих особистостей можуть зініціювати читачів більш докладно і грунтово зацікавитися їх життям і творчістю.                                    Прихильники детективів і авантюрних пригод також знайдуть щось цікаве для себе у цьому творі (Виявляється, що повільно думаюча поліція є не тільки в Росії чи в Україні).                       Для патріотично налаштованих читачів у цьому творі, безперечно, присутня кривава рука Москви зі своїми підлими вбивствами та отруєннями, російська мафія та її представники у Києві та Женеві. Автор неодноразово з симпатією згадує дивізійників (колишніх вояків дивізії «Галичина»).                                                                                                                                            Для поціновувачів живопису автор з любов’ю описує наполегливі пошуки рідкісних книжок і картин працьовитим Сергієм Коваленком, знайомить читачів з переліком тодішніх відомих європейських галерей і виставок.                                                                                          Досконально у виважених тонах представлена у романі тема «чоловік і жінка», пошуки героєм ідеально прекрасного в житті, які схожі на тему пісні «Je bois à sa santé» з платівки 1965 року «Johnny chante Hallyday» французького співака Джонні Халлідея, улюбленця київської молоді 1960-х.                                                                                                                                                         А в кінці роману присутні буремні події революції 2013-2014, де наш герой Сергій Коваленко, звичайно, стає на правильну сторону.                                                                                                Слід зауважити, що роман написаний дуже просто і легко, нагадує місцями цитати з «Вікіпедії», розбавлені кількома епізодами, які мали місце в дійсності (наприклад, п’яний Пікассо стріляє із пістолета в повітря у ранковому Парижі).                                                                 Це вже другий роман (після роману «Амадока» Софії Андрухович), що вийшов 2020 року і де особливе значення надається постаті Віктора Домонтовича (Петрова). А ось двічі процитований у романі «Порт Житана» Віктор Домонтович та його роман «Без ґрунту» змушують притомного читача подумати про дещо інше. Прочитайте, будь ласка, хоч щось з творів кумира неокласиків, до табору яких належав Віктор Домонтович (Петров), а саме Анрі де Реньє: «Грішниця, історія кохання», «Амурні пригоди на морі» тощо.                                       Адже не тільки міський характер культури фігурує у романі «Без ґрунту» Віктора Домонтовича. Є і абсолютна роздвоєність та втрата стійких моральних та естетичних орієнтирів героями Домонтовича, який набагато пізніше за Тодося Осьмачку приступив до таких тем екзистенції як свобода, відчуженість, абсурдність існування тощо.                     Згадаймо фестиваль у Вудстоці 1969 р., після якого владі на Заході вдалося рух хіппі з його чітко антивоєнним гаслом «make love, not war» нейтралізувати і трансформувати у зовсім безпечну для себе сексуальну революцію.