Петро Панч

4 липня - день народження Петра Панча, видатного українського письменника, лауреата Шевченківської премії, багаторічного очільника Спілки письменників України, майстра художнього слова, наставника й творчого порадника для молодих авторів, що сьогодні вже стали класиками української нової літератури.








Мудрий старець з обличчям лева... Так назвали колись Петра Панча в одній з ювілейних статей районної газети містечка Валки - його малої батьківщини. Літературний "батько" кількох поколінь українського письменства, майстер художнього слова, громадський діяч, різнобічно талановита людина, що встигала багато й скрізь - про це доводилося чути від близьких і рідних письменника, читати в спогадах і листах. Моє улюблене в нього - невеличкі оповідання "В дорозі" - сповнені цікавими спостереженнями, вихоплені з буденного життя сюжети, на які ми часом не зважаємо... а може варто зупинитися й подивитися на світ очима художника українського слова....










5 вересня бібліотекар Недбайло Н.І. представила письменника Петра Панча творчим доробком Василя Минка, увічненим в книзі Віктора Гамана «Мій золотий сон – Конча Озерна» ( Київ,2013, стор.38).

  «Багаторічний друг і земляк Панча письменник Василь Минко створив оригінальний літературний вінок із самих лише назв творів Петра Йосиповича Панча: «Далеко від Дніпра», «У містечку Бе», яке в народі звалося «Зелена трясовина», або «Мишачі нори», жив-був «Муха Макар». Його хата стояла  «Там, де верби над ставом», з димаря тієї хати клубочився «Соломяний дим», бо про газове опалення тоді ще і  «Зозуля» не кувала. Його найближчими сусідами були «Олександр Пархоменко» і  «Слюсар із депо». Одержавши «Тихонів лист», ці «Богатирі» пішли «З боями до Царицина» . «Мій герой» також. «У Валках на базарі» до нього пристали  «Син Таращанського полку», «Малий партизан» та інші «Гарні хлопці». Палахкотіли  «Відблиски пожеж», стогнала «Рідна земля».  «Під грохот канонади» довго тривала  «Облога ночі». «Вовки», «Свистуни» і всіляка  « Черва», батьківщиною яких були «Гнізда  старі», а на прапорах хижо майорів «Чорний хрест», пускали в бій нові й нові «Голубі ешелони», надіячись на «Реванш», воюючи за « Савчині бариші ».  «В дорозі» всяко трапляється. «Помилка Мухи Макара» була в тому, що він якийсь час не знав, «Кому ж віддати прапор ?». Тому так довго «Гомоніла Україна». «У степу над Оріллю» гасали       «Білий вовк» та «Зелена кобила». Та ось «Рано-вранці» подув «З моря» погідний вітер, прийшла   «Перемога», і «На калиновім мості» настав бажаний «Мир». «Чорний монах» залишився  «Без козиря», «Цар без трону», «Мати» справила синам «Нові чобітки», повязала їм «Червоні галстуки», і вони пішли «По дорозі в літературу» творити  «Повість наших днів».

 

             Віктор Гаман. Мій золотий сон – Конча-Озерна. Київ, Логос, 2013, стор. 38.

 





 Презентація фотовиставки Насті Шинкаренко (праправнучки П.Й.Панча) "На Еверест!"





Праправнучки Петра Панча Анастасія і Олександра Шинкаренки - гості бібліотеки.

До Дня народження Петра Панча в бібліотеці відкрилась виставка робіт праправнучки письменника Олександри Шинкаренко.






22 жовтня 2017 року читачі бібліотеки зустрічали дорогих гостей – родичів Петра Йосиповича Панча Тетяну Рилєєву, Настю і Олександру та родину Лесі Гончар та Руслана Найди. В ході зустрічі до нас по скайпу долучилась Тернопільська обласна бібліотека. Пані Тетяна розповіла про славетного прадіда, його малярну творчість, продемонструвала світлини з архіву Петра Панча. Окрасою заходу стали подаровані бібліотеці графічні роботи Анастасії створені за романом П.Панча «Гомоніла Україна». Це - сучасне прочитання твору Петра Панча. Доброю ознакою і надією є те, що молодь має почути своїх ровесників і звернути увагу на історичні твори українських письменників. До присутніх звернулися подружжя Лесі Гончар і Руслана Найди. Леся відзначила, що потрібну роботу виконує бібліотека разом з нащадками Петра Панча. Роман Найда (відомий скульптор і письменник) прокоментував роботи Анастасії. Подружжя Гончар – Найди подарували бібліотеці книги.








В кімнаті -музеї Петра Панча разом з родичами письменника правнучкою Тетяною Рилеєвою та праправнучкою Анастасією Шинкаренко.




              2017 рік. Родичі П.Й.Панча: правнучка Тетяна Рилеєва та дві праправнучки Анастасія і Олександра Шинкаренки в бібліотеці ім.П.Й.Панча..




                          Малярні роботи П.Панча. Із домашнього архіву родини Панчів.




Петро Йосипович Панч
(Матеріал з Вікіпедії)



Истории для взрослых от Олеся Бузины. Лето безвластия 1917-го // Сегодня.- 2014.- 4 січня.



Панч Петр Иосифович - Надо Знать

Спогади про Петра Панча  поета Петра Осадчука 

Результаты поискаПанч Петр Иосифович - Надо Знать



Спогади Олега Микитенка про Петра Панча



http://www.lvivcenter.org/uk/lia/persons/panch-petro/ -Остап Тарнавський, Літературний Львів, 1939-1944: спомини (Львів, 1995), с. 28


 Гомоніла Україна
Петро Йосипович Панч - один з основоположників української радянської літератури. За сорок років творчої діяльності він написав більше ста творів - романів, повістей, оповідань, загальний тираж яких наближається до чотирьох мільйонів екземплярів. Роман "Гомоніла Україна" - епічне полотно про підготовку і першому етапі визвольної війни українського народу проти польської шляхти в середині XVII століття. У романі представлена ​​широка картина подій бурхливого десятиліття 1638-1648 років. Автор показує, як в українських народних масах дозріла ідея повстання проти гніту польської шляхти і католицької церкви, як виникла і зміцнилася в народній свідомості ідея возз'єднання з братнім російським народом і як, нарешті, загриміли перші громи повстання, незабаром перетворився на грандіозну на той час війну . "Гомоніла Україна" - це роман про народ. У ньому виведено низка образів, які представляють різні стани і громадські групи того часу. Талановито намальовані образи вождів повстання - Богдана Хмельницького і Максима Кривоноса. Цих двох самобутніх, не схожих один на одного людей об'єднувало головне - розуміння цілей справедливої ​​визвольної боротьби. Події, зображені в романі, завершуються політичним і військовим тріумфом повсталих - окупанти вигнані з України, Богдан Хмельницький активізує переговори з послами російського царя про возз'єднання України з Росією.

Бібліотекарі бібліотеки ім.П.Й.Панча вшановують пам'ять письменника 1 грудня 2015 року


Пам'ятник на Байковому кладовищі у Києві

Немає коментарів:

Дописати коментар