Не беручи під сумнів значимість і вагу того, що здійснив Володимир Великий у 988 році, зазначимо лише, що християнство на наших теренах запроваджували поступово, протягом кількох століть, починаючи ще з апостола Андрія. Перше Хрещення Руси, відоме також як "Фотієве" (Фотій - вселенський патріарх), відбулося за часів Аскольда, тобто за 120 років до події, яку ми відзначаємо. Після невдалого походу Аскольда на Константинополь князь зацікавився вірою свого ворога. Переконавшись в істинності християнства, він прийняв таїнство Хрещення з іменем Миколай. Після цього Аскольд ще 15 років керував Києвом, а потім під час зміни влади його було вбито. Так припинила своє існування перша княжа династія києвичів. Могилу Аскольда народ дуже шанував, ця місцевість у Києві й досі має назву Аскольдова могила. Згодом вдячні кияни збудували тут церкву на честь святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських. До цього храму ходила на молитву бабуся Володимира Великого рівноапостольна княгиня Ольга. На жаль, Святослав, син Ігоря та Ольги, зруйнував цю дерев'яну церкву. А от його син, Володимир Великий, згодом побудував новий Миколаївський храм. У XV столітті тут постав Микильський Пустинський монастир. Ну і всі ми пам'ятаємо, що у 1918 році на Аскольдовій могилі поховали юнаків, які загинули під Крутами. Взагалі цвинтар навколо храму налічував понад 200 поховань. За радянської влади цей некрополь було знищено. У новітній українській історії ця свята місцина знову приймає загиблих за рідну землю. Під час Революції Гідності тут поховали майданівця, що згорів у Будинку профспілок, у 2015 році - трьох учасників Дебальцевської операції, серед яких один доброволець зі США. І от зараз, під час широкомасштабного вторгнення росії, останній свій притулок на Аскольдовій могилі знайшов легендарний Да Вінчі. Підсумовуючи, зазначимо, що Аскольд, вочевидь, не мав на меті зробити християнство державною релігією, це втілив згодом у життя Володимир Великий, але навернення частини мешканців Києва все ж таки відбулося, що дає підстави говорити про перше хрещення наших святих теренів.
Так у чому ж тоді визначальність події, яка відбулася за Володимира Великого? Звісно, крім бажання духовного очищення від гріхів, у цьому виборі було політичне підґрунтя. По-перше, хрещення дало змогу Володимирові одружитися із сестрою візантійського імператора Анною. Про такий династійний шлюб мріяли десятки тогочасних можновладців, оскільки Візантія тоді вважалася найрозвиненішою країною. По-друге, зробивши християнство державною релігією, Володимир Великий об'єднав країну, посилив княжу владу і зміцнив зв'язки Київської Руси з іншими державами. По-третє, прийняття християнства сприяло бурхливому розвитку архітектури, культури, зокрема освіти, науки, живопису тощо.
Найбільшою трагедією для нашої країни стало те, що московити привласнили історію Київської Руси. Спочатку у 1686 році московські попи обманом підпорядкували собі київську митрополію. Константинопольський патріарх Діонісій продав нашу церкву мокшанським варварам за "три сорока соболей и 200 червонных". Того ж року було спеціально скликано собор, на якому Діонісія позбавили патріаршого сану за неканонічну передачу митрополії, але виправляти тоді цей злочин ніхто не став. У 18 столітті московити привласнили нашу назву. Петро перший оголосив московське царство "российской империей". Заради справедливості зазначимо, що відбулося це, на жаль, за сприяння нашого геніального Феофана Прокоповича, який був великим прихильником царя петра і який, власне, і подарував назву ворогу. Продовжила справу петра першого катерина друга, створивши спеціальну комісію, завданням якої було приховати справжню історію московських варварів і виписати нову - яка б корінням сягала Київської Руси. Так поступово ця брехня про "спільну колиску" укорінювалася в мізках як росіян, так і, на жаль, українців і білорусів. Тому ми досі, незважаючи на те, що в 2019 році українська церква отримала Томос про автокефалію, попри те, що другий рік триває повномасштабне вторгнення московитських варварів на наші святі землі, охрещені світлом Христової віри тоді, коли на місці москви були непролазні болота, маємо всередині країни московську церкву, яка пропагує серед вірян руський мир, яка переховує на своїй території зброю і військових і очільник якої благословляє військо на вбивство своєї ж пастви. За Києво-Печерську Лавру й досі точиться боротьба - і духовенство, і віряни чинять спротив. Дві інші Лаври - Почаївська та Святогірська (яка, до речі, дуже постраждала під час окупації) і зараз перебувають у руках московських попів.
За час повномасштабного вторгнення постраждало понад 400 культових споруд. Показово, що більшість із них - саме УПЦ МП. Ми бачимо зруйновані храми на Донеччині (більшість), Чернігівщині, Сумщині, Харківщині, Житомирщині, Вінничині. Останній випадок - 22 липня зруйновано Свято-Преображенський собор, найбільший православний храм Одеси.
Страшні випробування ми зараз проходимо, але пам'ятаймо, що говорить Святе Писання: Бог осміяний бути не може. Що посіє людина, те й пожне. Бог завжди на боці правди. Тож стоїмо, молимося Богу, віримо ЗСУ! Переможемо!
Також у День Хрещення Руси-України ми відзначаємо ще одне свято - День Української Державності, встановлене указом Президента України Володимира Зеленського 24 серпня 2021 року. Оскільки в 2023 році ПЦУ та УГКЦ перейшли на новоюліанський календар, наступного року день Хрещення Руси-України та День Державності ми відсвяткуємо 15 липня.
Для всіх, кого цікавить минуле України, зокрема доба Київської Руси, бібліотека імені П. Й. Панча пропонує книжкову виставку.
Немає коментарів:
Дописати коментар