До 85-річчя від дня народження видатного українського поета Василя Симоненка бібліотека ім. Петра Панча пропонує книжкову виставку « Лицар української поезії ».

Василь Симоненко прожив дуже коротке життя ( 08 січня 1935 — 13 грудня 1963 ).  Писати вірші він почав ще в студентські роки, але в умовах жорсткої і прискіпливої радянської цензури зміг надрукувати лише одну збірку поезій « Тиша і грім » (1962)  і казку « Цар Плаксій та Лоскотон » (1963).  1962 року він разом з Аллою Горською та Лесем Танюком на основі незаперечних речових доказів для людства відкрив таємні братські могили жертв сталінізму на Лук'янівському і Васильківському кладовищах, у хащах Биківнянського лісу. За його участю тоді ж був написаний і відправлений до Київської міськради Меморандум із вимогою оприлюднити ці місця печалі й перетворити їх у національні Меморіали.  Саме цей вчинок Василя Симоненка слід вважати високим громадянським подвигом і водночас власноручним смертним вироком. Влітку 1962 року поета жорстоко побили працівники міліції залізничної станції ім. Шевченка ( Сміла ). На думку друзів поета, це побиття було не випадковим. З весни 1963 хвороба Василя Симоненка постійно загострювалася і призвела до передчасної смерті поета. Для відвідувачів бібліотеки підготовлені надзвичайно цікаві матеріали про творчість  і життя поета       ( літературний портрет Василя Симоненка « Більший за самого себе » авторства Івана Дзюби, надзвичайно емоційний нарис-есе Миколи Жулинського « Я для тебе горів, український народе…» про те, як сприймала небайдужа українська молодь на початку 70-х років поезії Василя Симоненка). До цього треба ще додати спогади Богдана Гориня « Тихий і громовий голос Василя Симоненка », Леся Танюка,  фундаментальні видання Миколи Сома « З матір’ю на самоті », « Від імені покоління » Олекси Лищенка. Відвідувачів бібліотеки зацікавлять порівняльні тексти окремих творів Василя Симоненка:  в його авторстві і спаплюжені комуністичною цензурою ( основа – два видання збірки        « Берега чекань » 1973 року видавництва « Сучасність » у Мюнхені, редактор – професор Українського Вільного університету у Мюнхені Іван Кошелівець ).  Представлене есе Євгенії Кононенко « Одна з незабутніх прогулянок по Києву » про розмову з Анатолем Перепадею, який разом з Іваном Світличним передав посмертний архів Василя Симоненка за кордон Івану Кошелівцю.                                      Читаймо твори нашого « витязя молодої української поезії », які надзвичайно актуальні і зараз!