середа, 3 березня 2021 р.

До Шевченківських днів в Україні бібліотека імені Петра Панча пропонує відвідувачам бібліотеки книжкову виставку «Шевченкове Слово – духовний код української нації».

   За комуністичного режиму на «п’єдестал» ставили не лише Шевченка, а й Івана Франка, Лесю Українку, багатьох інших майстрів українського слова, і як наслідок, значною мірою відбулась девальвація патетичних висловів і надмірних звеличувань. Проте і зараз ніхто не може заперечити того, що за життя Шевченко не корився, не жив смиренно, бунтуючи своїм гнівним та правдивим словом. Шевченко творив дух, совість і моральний «код» нашої нації не на десятки років, а для безлічі грядущих поколінь ще «ненароджених». До кінця своїх земних днів і довго ще по смерті Шевченко  перебував під пильним оком деспотичної системи — і царської, і радянської. Шевченко з’явився тоді, коли Україна була у вкрай тяжкому стані, стані колонії, величезна частина інтелектуальної та духовної еліти народу виїхала з України й потрапила в Петербург і Москву. І тут Шевченко починає говорити про високу місію Слова. І передусім слова саме українського! Він посилає це слово в Україну для того, щоб пробудити приспану національну свідомість «земляків».Тарас Шевченко необхідний нам сьогодні більше, аніж будь-коли. Під час Революції Гідності  на будинку гуманітарного корпусу НАН України по вул. Грушевського, 4 виставили величезний транспарант із Шевченковими словами: «Борітеся — поборете! Вам Бог помагає!». Згадаймо обличчя Майдану - Сергія Нігояна, якого вразила куля міліціянта з рогу вулиці Грушевського і Паркової алеї 22 січня 2014 року.       Наша бібліотека відправила у госпіталі багато примірників творів Тараса Шевченка, спеціально для цього подарованих читачами нашої бібліотеки. Адже саме нашим воїнам тепер вкрай потрібним є Шевченкове слово, осмислення його жертовної долі заради волі України. Відвідувачам бібліотеки рекомендуємо ознайомитися, в першу чергу, з книжкою Олександра Шарварка «Дзвони. Три етюди про Тараса Шевченка» (Київ, «Рада», 1995), в якій переосмислено кілька епізодів з життя і творчості Тараса Шевченка, свого часу підпорядкованих ідейно-політичному вихованню населення в дусі марксизму-ленінізму радянськими істориками та літературознавцями ( історико-публіцистичний есей «Чи був Тарас Шевченко «першим великим українським більшовиком» тощо).  Надзвичайно цікавим є заборонене у радянські часи дослідження поета, прозаїка, перекладача, літературознавця Богдана Лепкого «Про життя і творчість Тараса Шевченка». Звертаємо увагу читачів на чудовий збірник статей, виступів, інтерв’ю ученого-літературознавця, академіка НАН України Миколи Жулинського «Духовний будівничий України» (Київ, «Мистецтво», 2016), в якому він розкриває національну місію Тараса Шевченка і його місце в українській та світовій культурі. Оригінальний аналіз релігійного світогляду Тараса Шевченка як орієнтир у виробленні та утвердженні  концепції становлення нації дається у дослідженні Богдана Завадки «Серце чистеє подай» (Львів,1993).   І, насамкінець, уявімо собі, що Шевченко встав із домовини, оглянувся навкруги і передусім він, напевно, дуже багато в чому не впізнав би України. Ну а далі, то зрадів би, що незалежна Україна все таки є, не загинула, але б страшно сумував би, адже Україна геть далека від його ідеалів.



Немає коментарів:

Дописати коментар