неділя, 5 лютого 2023 р.

Призабутий автор перших рядків українського гімну

 Гімн «Ще не вмерла України» написав покійний Павло Чубинський (моїх є там усього дві стрічки). Зложив його Павло під впливом сербського гімну. Микола Вербицький

В лютому 2023 року виповнюється 180 років з дня народження Миколи Вербицького, призабутого автора двох перших із шести офіційно затверджених рядків українського гімну. Про цю особистість бібліотека ім. Петра Панча вперше згадувала у зверненні до експозиції «Микола і Марко Вороні - знищення мозку нації»: « Гірка доля батька дожене і його сина Марка Вороного, онука творця гімну незалежної України, хрещеника Михайла Коцюбинського».


У Чернігові на вулиці Успенській збереглось родове гніздо Антіохів-Вербицьких. На його стіні меморіальна дошка та бронзовий барельєф, присвячені прозаїку і поету Миколі Вербицькому. Як не дивно, але в цьому будинку відчувається зв’язок поколінь, онуки і правнуки щороку збираються на родовому подвір’ї навколо старого ясена — єдиного живого свідка життя поета. Саме тут, за словами самого Миколи Вербицького, суворий батько «тщательно заботился о воспитании сына, при помощи ременной треххвостки внушая ему правила нравственности». Через надруковані у «Чернігівських губернських відомостях» сміливі вірші їх юний автор опинився у Полтавській гімназії, де потоваришував з таким самим талановитим Михайлом Старицьким. Далі в Київському університеті Микола Вербицький приєднався до братів Йосипа і Тадея Рильських та інших молодих вільнодумців. У сатиричному виданні «Помийниця» вони критикували тодішню дійсність. Миколу Вербицького вдалося перевести до Петербурга, але там він зустрічає Павла Чубинського. Молодий Микола Вербицький під   впливом Кобзаря друкує у 1862 році в журналі «Основа» таку поезію:
«Було врем’я (не вертайся, Лихая годино!) - Тихо, мовчки, бідувала Мати Україна; І родивсь пророк в народі, І став перед нами, Заговорив правдивими Слізами-словами, І розкрив він народнії Давні домовини, І розбудив широкії Степи України, І народу віщував він Вічну славу, долю, І благав нас становиться За правду, за волю…»                               


 

Правнук поета Володимир Сиротенко (Вербицький) зі слів бабусі Євгенії Львівни Вербицької-Кулешової переповів свою версію створення українського гімну: «Павлусь Чубинський згадав про похорони Шевченка, брати Рильські заспівали «Єще Польска...». Акомпанував Микола. Коли брати скінчили, почав тихенько наспівувати переклад. Тут Чубинський запропонував йому не перекладати польський гімн, а під ту мазурку скласти свої, українські вірші. Микола заспівав: «Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля, ще нам, браття молодії, усміхнеться доля...». А далі писали вже разом».                                                                             

 

У Чернігівському  історичному музеї зберігаються листи, написані власноруч Вербицьким до літератора Олекси Коваленка, де сам Микола Вербицький пише про те, як подарував свої «дві стрічки» покійному колезі. Олекса Коваленко в третьому випуску альманаху «Українська муза» (1908 рік) так написав про Миколу Вербицького: «Не зважаючи на те, що природа наділила поета значним поетичним хистом, він чомусь не виявив інтенсивності, і його муза не часто обдаровувала нашу літературу поетичними творами. (Між іншим, в гімні «Ще не вмерла Україна», що нап. Чубинський, є два рядки Вербицького). Його поезії перейняті красою і формою, подібні до народних пісень; писані вони легким плавним складом».

 Частину подальшого життя перебував у засланні в Росії, працював викладачем  (1875 – у м. Рязань, 1886 – у м. Орел). Найбільш відомі його учні  Леонід Андреєв та Марія Заньковецька. 1900 повернувся до Чернігова.

В нашій книжковій виставці представлені три антології, в яких є по кілька поезій Миколи Вербицького.  В першу чергу, відзначимо «Акорди. Антологія української лірики від смерті Шевченка» (Київ, «Веселка», 2005). Це фототипна публікація -репринтне видання антології 1903 року, яку уложив (упорядкував Іван Франко). В ній три поезії Миколи Вербицького «До дому», «Ой квіточка під росою нагинається…» і  «Невольник». В антології української поезії (т. 3, Київ, «Дніпро», 1984) представлені дві поезії Миколи Вербицького «Невольник» і «Веснянка». У збірці «Україно, нене моя!» (Київ, «Веселка», 1993) – одна поезія «Додому».       


                                    

 

Запрошуємо до бібліотеки ім. Петра Панча вивчати разом сторінки життя і творчості наших напівзабутих письменників і поетів. Рекомендуємо прочитати первісний текст нашого майбутнього гімну.





Немає коментарів:

Дописати коментар