неділя, 22 березня 2015 р.

Іра Демчук читає Л.Костенко

Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон.
гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.
Ліна Костенко

Людина,яка надихає мене своїми словами.
Одній з тих,кому я вдячна за натхнення у своїй творчості.
Дякую Вам Ліно,що Ви з нами!))
Дякую Вам,що Ви є у нас!)   Іра Демчук

Немає коментарів:

Дописати коментар