середа, 6 вересня 2017 р.

5 вересня бібліотекар Недбайло Н.І. представила письменника Петра Панча творчим доробком Василя Минка, увічненим в книзі Віктора Гамана «Мій золотий сон – Конча Озерна» ( Київ,2013, стор.38).

  «Багаторічний друг і земляк Панча письменник Василь Минко створив оригінальний літературний вінок із самих лише назв творів Петра Йосиповича Панча: «Далеко від Дніпра», «У містечку Бе», яке в народі звалося «Зелена трясовина», або «Мишачі нори», жив-був «Муха Макар». Його хата стояла  «Там, де верби над ставом», з димаря тієї хати клубочився «Соломяний дим», бо про газове опалення тоді ще і  «Зозуля» не кувала. Його найближчими сусідами були «Олександр Пархоменко» і  «Слюсар із депо». Одержавши «Тихонів лист», ці «Богатирі» пішли «З боями до Царицина» . «Мій герой» також. «У Валках на базарі» до нього пристали  «Син Таращанського полку», «Малий партизан» та інші «Гарні хлопці». Палахкотіли  «Відблиски пожеж», стогнала «Рідна земля».  «Під грохот канонади» довго тривала  «Облога ночі». «Вовки», «Свистуни» і всіляка  « Черва», батьківщиною яких були «Гнізда  старі», а на прапорах хижо майорів «Чорний хрест», пускали в бій нові й нові «Голубі ешелони», надіячись на «Реванш», воюючи за « Савчині бариші ».  «В дорозі» всяко трапляється. «Помилка Мухи Макара» була в тому, що він якийсь час не знав, «Кому ж віддати прапор ?». Тому так довго «Гомоніла Україна». «У степу над Оріллю» гасали       «Білий вовк» та «Зелена кобила». Та ось «Рано-вранці» подув «З моря» погідний вітер, прийшла   «Перемога», і «На калиновім мості» настав бажаний «Мир». «Чорний монах» залишився  «Без козиря», «Цар без трону», «Мати» справила синам «Нові чобітки», повязала їм «Червоні галстуки», і вони пішли «По дорозі в літературу» творити  «Повість наших днів».

             Віктор Гаман. Мій золотий сон – Конча-Озерна. Київ, Логос, 2013, стор. 38.






1 коментар:

  1. надзвичайно ! Уклін ,вам , вельмишановна пані(перепрошую, що не відоме Ваше ім'я)

    ВідповістиВидалити