« Художник, розіп’ятий на хресті політики…»

Бібліотека ім. Петра Панча пропонує відвідувачам книжкову виставку                      "Розіп'ятий на хресті політики...", присвячену 140-річчю від дня народження українського політичного та громадського діяча, заступника голови Центральної Ради й голови Генерального секретаріату, голови Директорії, прозаїка і драматурга Володимира Кириловича Винниченка [16 липня (28 за н.ст.) 1880 р. – 6 березня 1951 р.].

За часів Радянської України сталінське табу на згадування прізвища Володимира Винниченка в позитивному контексті було зняте тільки в листопаді 1987 р. після виступу Михайла Горбачова. Володимир Винниченко був, за висловом історика Станіслава Кульчицького, «одним із нечисленних радянців у національному таборі, хоча вважав що є комуністом». Саме його перу належали три перші Універсали Центральної Ради – основоположні документи відроджуваної державності, відроджуваної нації.

Особливий інтерес у наших читачів повинна викликати  книга Станіслава Кульчицького і Валерія Солдатенка «Володимир Винниченко» ( Київ, «Альтернативи», 2005 ), яка є першою політичною біографією цього видатного українського революціонера й великого письменника.

Про літературну творчість, особисте життя Володимира Винниченка йдеться у двох надзвичайно цікавих книжках дослідника-літературознавця Володимира Панченка: книзі розвідок та мандрівок « Володимир Винниченко: парадокси долі і творчості» (Київ, «Твім інтер», 2005  та « Літературний ландшафт України. ХХ століття. 50 «слайдів» (Київ, «Ярославів Вал», 2019). У другій книжці Володимиру Винниченку присвячені 3 «слайди»: «Тінь Заратустри. Ніцшеанський слід у творчості В.Винниченко», «Винниченко і Скоропадський. Подвійна гра і тягар булави», «Винниченко і Сталін. Монолог, який так і не став діалогом».

Читачам стане відомо, звідки у Микити Хрущова взялася відвага виголосити знамениту доповідь на ХХ з’їзді КПРС, у якій розвінчувався культ особи Сталіна. Колишній радник головного творця постсталінської «відлиги» Федір Бурлацький  у своїх спогадах розповів про надзвичайно сильне враження на Микиту Хрущова від слів героя оповідання Володимира Винниченка «Талісман», прочитаного у дитинстві («Хто тут командир? Раз я кажу, що я піду, то я таки піду»): «Отак і я на ХХ з’їзді. Раз уже мене вибрали Першим, я повинен, я зобов’язаний був, як цей чоботар Піня, сказати правду про минуле, чого б це мені не коштувало і як би я не ризикував»..

Про приватне життя Володимира Винниченка можна узнати з публікації у журналі «Слово і час» (№4 за 2013 р.) «Як мені хочеться, щоб ти був щасливий!» (Із листа Розалії Ліфшиць до Володимира Винниченка) і статті «Згадаємо Володимира Винниченка. Він, здається, найбільше в житті любив себе і… Україну» Анжели Савченко у газеті «День» (№132-133 від 17-18 липня 2020 р.).

Бібліографічний список літератури про творчість Володимира Винниченка станом на   2005 р. дає видання ЦБС Голосіївського району м. Києва «Аристократ духу» (Київ, 2005).