Бібліотека ім. Петра Панча пропонує відвідувачам книжкову виставку "Розіп'ятий на хресті політики...", присвячену 140-річчю від дня народження українського політичного та громадського діяча, заступника голови Центральної Ради й голови Генерального секретаріату, голови Директорії, прозаїка і драматурга Володимира Кириловича Винниченка [16 липня (28 за н.ст.) 1880 р. – 6 березня 1951 р.].
За часів Радянської
України сталінське табу на згадування прізвища Володимира Винниченка в
позитивному контексті було зняте тільки в листопаді 1987 р. після виступу
Михайла Горбачова. Володимир Винниченко був, за висловом історика Станіслава
Кульчицького, «одним із нечисленних радянців у національному таборі, хоча
вважав що є комуністом». Саме його перу належали три перші Універсали
Центральної Ради – основоположні документи відроджуваної державності,
відроджуваної нації.
Особливий інтерес у
наших читачів повинна викликати книга
Станіслава Кульчицького і Валерія Солдатенка «Володимир Винниченко» ( Київ,
«Альтернативи», 2005 ), яка є першою політичною біографією цього видатного
українського революціонера й великого письменника.
Про літературну
творчість, особисте життя Володимира Винниченка йдеться у двох надзвичайно цікавих книжках
дослідника-літературознавця Володимира Панченка: книзі розвідок та мандрівок «
Володимир Винниченко: парадокси долі і творчості» (Київ, «Твім інтер»,
2005 та « Літературний ландшафт України.
ХХ століття. 50 «слайдів» (Київ, «Ярославів Вал», 2019). У другій книжці
Володимиру Винниченку присвячені 3 «слайди»: «Тінь Заратустри. Ніцшеанський
слід у творчості В.Винниченко», «Винниченко і Скоропадський. Подвійна гра і
тягар булави», «Винниченко і Сталін. Монолог, який так і не став діалогом».
Читачам стане відомо, звідки у Микити Хрущова взялася відвага виголосити
знамениту доповідь на ХХ з’їзді КПРС, у якій розвінчувався
культ особи Сталіна. Колишній радник головного творця постсталінської «відлиги»
Федір Бурлацький у своїх спогадах
розповів про надзвичайно сильне враження на Микиту Хрущова від слів героя оповідання
Володимира Винниченка «Талісман», прочитаного у дитинстві («Хто тут командир?
Раз я кажу, що я піду, то я таки піду»): «Отак і я на ХХ з’їзді. Раз уже мене вибрали Першим, я повинен, я зобов’язаний був, як цей чоботар Піня, сказати правду про минуле, чого б це мені
не коштувало і як би я не ризикував»..
Про приватне життя Володимира Винниченка можна узнати з публікації у журналі
«Слово і час» (№4 за 2013 р.) «Як мені хочеться, щоб ти був щасливий!» (Із
листа Розалії Ліфшиць до Володимира Винниченка) і статті «Згадаємо Володимира
Винниченка. Він, здається, найбільше в житті любив себе і… Україну» Анжели
Савченко у газеті «День» (№132-133 від 17-18 липня 2020 р.).
Бібліографічний список літератури про творчість Володимира Винниченка
станом на 2005 р. дає видання
ЦБС Голосіївського району м. Києва «Аристократ духу» (Київ, 2005).
Немає коментарів:
Дописати коментар