Найдзвінкіше слово рідне, найрідніша мова. До Дня української писемності та мови.

 Кожна національна мова має свою історію, культуру. Історія української мови, як і самого народу, вель­ми трагічна. Але тернистий шлях її формування довів, що наша мова безсмертна, нездоланна, заслуговує на пошану з боку інших народів.

Витоки нашої мови треба шукати ще в часи становлен­ня Київської державності VIII—IX ст. н. е., коли з’явилася потреба в писемно-літературній мові. Ця мова виникла на основі київсько­го діалекту з елементами народно-розмовного мовлення давньоук­раїнської нації.

Після прийняття християнства з кінця X ст. в Київській Русі поширюється ще церковно-слов’янська мова, яка поступово витісняла давньоруську літературну мову. Тільки жива народна мова вплива­ла на церковнослов’янську, надаючи їй своїх неповторних рис.

Українська мова розвивалася століттями. Тому нині можна стверджувати, що вона найбагатша і найрозвиненіша мова світу.

Багато перепон зустрічала рідна мова на своєму шляху. Росій­ський царат, Польща намагалися її знищити (указ Петра 1 1720 p., маніфест Катерини II, циркуляр міністра внутрішніх справ Валуєва 1863 p.). Але справжні сини України не припиняли створювати українські школи, видавництва, бібліотеки, збагачували світову лі­тературу видатними творами української літератури.

Події 1917 року відкрили українському народові шлях до вла­сної державності, але через короткий час зусиллями більшовиків криваво була встановлена радянська влада в Україні. Кривавий терор, голодомор, війни забирали найкращих дітей України. Але народ вижив, щоб передати нащадкам мову, культуру, пам’ять про жахливі події знущань.

їх зусилля не повинні залишитися марними. Ми повинні збері­гати нашу мову, культуру, менталітет, духовність. Хочеться промо­вити поетичними рядками з вірша Олександра Олеся:

Як довго ждали ми... Уклін чолом народу,

Що рідну мову нам зберіг,

Зберіг в таку страшну негоду, Коли він сам стоять не міг...

Поступово українська мова відроджується, набуває свого довго­очікуваного положення в суспільстві. Саме від нас, громадян Укра­їни, залежить її майбутній розвиток. Тільки за таких умов ми буде­мо існувати як нація.