понеділок, 19 квітня 2021 р.

«Чи потрібна книга у ХХІ столітті?»

 Бібліотека ім. Петра Панча, відзначаючи День книги й авторського права у рамках книжкової виставки-роздуму «Чи потрібна книга у ХХІ столітті?» презентує книжку Марії Матіос «Букова Земля» (2019), за яку письменниця отримала книжковий «Оскар» 2020 року. «Букова земля» – це квінтесенція її 35-річної творчої діяльності. Про цю письменницю кажуть, що вона не вміє писати погано або нецікаво. Книжку «Букова земля» Марія Матіос писала майже десять років: наприкінці видання стоять дати: 17 вересня 2010 – 7 квітня 2019. Це роман-панорама, що охоплює життя буковинських родин протягом 225 років, з кінця 18 століття до подій серпня 2014 року. Основна дія твору відбувається здебільш на території Буковини: Чернівці, Вижниця, також – Відень, Берлін, Берн, а наприкінці – Щастя і Станиця Луганська в сучасній Луганській області. Описуючи рідну Буковину, Матіос розповідає нам про весь світ, про людину загалом як найважливішу частину цього світу. Ця книжка Марії Матіос заставляє нас думати: дуже багато емоцій в цьому романі, дуже багато різноманітних життєвих історій. Цей твір Марії Матіос створює величезний простір для людської фантазії. Можна уявити її героїв в дії, сфантазувати їхні альтернативні вчинки. Марія Матіос не робить готових висновків, не повчає нас, як треба жити. Ось саме тому і потрібно читати книжки, адже це є спосіб щось прожити, щось запам'ятати, а не щось забути. А читання хорошої книжки, як «Букова Земля», примусить Вас подумати про її вплив на Вас, про те, що залишиться у Вашій душі після прочитання. Читача приємно здивує чудова мова авторки, її стильні описи природи Буковини. Феноменальні самі персонажі письменниці: немає абсолютно позитивних героїв, у кожному є людське зло і добро водночас. У кінцівці роману відчувається величезний вплив художнього фільму «Білий птах із чорною ознакою», цей епілог з величезним підтекстом змушує згадати як Тараса Шевченка, так і Володимира (Зеєва) Жаботинського. Марія Матіос пропонує всім нам подумати над тим, що було з нашою країною і її людьми в періоди червоного і коричневого тоталітаризму, не вистачає тільки тепер дожити ще і до якогось нового! А знайомство Марії Матіос з Володимиром Івасюком, її участь в похоронах композитора привели до багаторічного «пресування» з боку КГБ СРСР. І от всі ці життєві труднощі дали можливість письменниці правдиво і спокійно описати принади і різноманітності природи людської зради. Цю книжку цікаво читати і тому, що авторка дуже чітко, хронологічно точно подає нам частини роману, вона вказує ім’я персонажа, місце дії, дату. Кожну частину роману можна читати окремо, адже вона постає завершеною історією.

Нашу інформацію про новий роман Марії Матіос і про необхідність читати книжки хочеться завершити посиланням на інтерв’ю письменниці Олегу Вергелісу для «Главкома» : «Бо може так трапитися, що одного ранку розвидниться за вікном, а там, дивись, уже стоять мовчазні «вєжлівиє чєловєчкі», як у історії із сестрами Берегівчуками із книжки. І ті «чєловєчкі» будуть не з книжкою в руках, а з «калашем». Так, це правда, що кожна нація і кожен народ завжди перебуває під прицілом «калаша» чи «джавеліна», чи якогось там «глога». Але не кожна нація уміє себе захищати. І не кожна, власне, захищається як воїн, а не як паяц. А ще кожна нація зобов’язана фіксувати свій захист, свої перемоги, поразки і своїх героїв і негідників бодай у слові. Художньому зокрема. Бо інакше наступні покоління не матимуть мотивації для прогресу і для зміцнення своєї держави. Ось про це моя «Букова земля».

 

Немає коментарів:

Дописати коментар