Серед ювілеїв, які відзначаємо 2022 року в контексті літератури, один із найважливіших — 125-річчя від народження Євгена Маланюка, безперечного лідера в еміграційній частині української літератури першої половини ХХ ст., критика, есеїста, літературознавця, активного громадського діяча. Проте його ім'я чомусь було відсутнє в переліку запропонованих для відзначення особистостей. Оксана Пахльовська ще десять років тому чітко пояснила нелюбов до Євгена Маланюка в Україні у різні часи: «Голос Маланюка сьогодні долинає до нас як позивні з космосу – чуємо сигнали, але не вміємо їх розшифрувати. Це можна було зрозуміти хіба що в радянські часи – Маланюк належав до найбільш заборонених письменників української діаспори. Грандіозний грабунок національного духу – позбавити культуру цих голосів. Але сьогодні? А може, саме тут і криється одна з причин сьогоднішніх проблем: українське суспільство досі не зуміло як слід почути ані його жорстких аналізів, ані його драматичних пророцтв. Тож ці аналізи й ці пророцтва сьогодні ще актуальніші, ніж раніше, а гордіїв вузол українських проблем затягнувся до критичної межі».
В кінці січня 2022 року бібліотека ім. Петра Панча все ж таки організувала книжкову виставку до 125-річчя від дня народження Євгена Маланюка. Зараз у нас з'явилася можливість ознайомити читачів і відвідувачів нашої бібліотеки та її сайту із зібранням вибраних творів Євгена Маланюка видавництва “Смолоскип” 2017 р. упорядника Олесі Омельчук. «Поет апокаліптичних літ», як його назвав Дмитро Донцов, однозначно дуже потрібний нам у ці важкі дні. Близько століття тому Маланюк відкрито заявляв: «Ще й сьогодні є серед нас національні каліки, які боряться з «реакцією» і «більшовиками». Відкриваємо Америку цим кастратам: ми боремося з московською нацією». Зраду інтересів країни він називав «ментальним раком», що з'їдає її зсередини і прикривається все тим же імперським мисленням при міркуваннях про «братський народ» і «старшого брата» всіх українців.
«Вибрані твори», видані «Смолоскипом», показують переважно суто літературне обличчя Євгена Маланюка. Насамперед, це, звичайно, поезії зі збірок, журнальних публікацій — від двадцятих до шістдесятих років ХХ століття. Крім поезії, у «Вибраних творах» до уваги читачів представлено Маланюкову публіцистику. Це і відкриті листи, заяви, численні статті, зокрема літературно-критичні, і, зрештою, нотатки з блокнотів та щоденників, фотоматеріали. Окремим розділом ідуть статті про Євгена Маланюка Олеся Бабія, Святослава Доленги, Юрія Клена, Мікулаша Неврлого, Леоніда Куценка, Богдана Рубчака, Оксани Пахльовської.
В цій книжці немає найрадикальніших політичних акцентів. Але саме тому ця книжка однаково пасує і для початку знайомства з поетом, і для фіксування головних речей з-поміж усього, ним написаного. Ми будемо і далі повертатися до ознайомлення наших читачів з окремими творами цього поета-воїна, мислителя. Свого часу до слів поета сучасники не прислухалися. Зокрема, він говорив, що на війні смерть і безсмертя йдуть поруч, але війна програється тільки тоді, коли одна зі сторін воювати не хоче.
Немає коментарів:
Дописати коментар