четвер, 30 квітня 2020 р.

Бібліотека ім. Петра Панча пропонує ознайомитися з історично-бібліографічною довідкою до Всесвітнього дня свободи преси, заснованого Організацією Об'єднаних Націй у 1993 році і який щорічно святкується 3 травня. За світовими стандартами тиск з боку влади, цензура у будь якому вигляді, створення перешкод для професійної діяльності журналістів, залякування та пряме втручання в діяльність ЗМІ просто неприпустимі.

Зверніть увагу на цей пам’ятник Гонгадзе та журналістам, які загинули за свободу слова.

Тепер можна вже самим розмірковувати про вільну, плюралістичну й незалежну пресу в нашій країні, адже ідеологічний диктат часів СРСР змінився економічним з усіма наслідками. Перелік журналістів, яких втратила незалежна Україна, вражає кількістю, вбивали їх при кожній владі. Зв’язок цих смертей із професійною діяльністю журналістів офіційно визнаний лише в невеликій кількості випадків, але обставини загибелі чи розслідування причин смерті в багатьох випадках викликають сумнів (як, наприклад, загибель від вибуху у власному помешканні тележурналіста телекомпанії «Гарт» Вадима Бойка у 1992 р.).
Найбільш резонансна подія - це вбивство Георгія Гонгадзе. «Нікому не відомий журналіст», з точки зору Банкової, з 1 жовтня 1999 р. в ефірі радіо ФМ «Континент» вів вечірні регулярні передачі «Перший тур з Георгієм Гонгадзе». Ці радіопередачі не лише давали більш повну, порівняно з іншими радіостанціями і телеканалами, інформацію про перебіг виборів президента в Україні, але й надавали всім учасникам кампанії, всім силам, котрі борються, всім слухачам можливість висловитися в прямому ефірі (щоб не вибирати між Швондером і Шариковим). Слід зауважити, що ці виступи містили часом дуже невтішні оцінки чинної влади Леоніда Кучми. І, як вишенька на торті, питання Георгія Гонгадзе, які він поставив Леоніду Кучмі на програмі «Епіцентр» Піховшека (телеканал «1+1»)…
І, на останок, інформуємо відвідувачів нашого сайту, що в нашій бібліотеці є подарунок від автора - книжка колишнього головного редактора газети «Правда Украины» Олександра Горобця, якому все ж таки пощастило вирватися з Лук’янівського слідчого ізолятора, куди він потрапив унаслідок міліцейської провокації за підтримку партії «Громада». Можливо, книжка «Босиком по битому стеклу» в чомусь і дещо суб’єктивна, але в ній надзвичайно багато інформації для тих, хто в часи президентства Кучми намагався нічого не бачити і не чути.
Отже, за свободу слова та за рівність прав у суспільстві потрібно боротися зараз і в майбутньому.

Немає коментарів:

Дописати коментар