До 125-річчя від дня народження одного із представників «Розстріляного відродження» поета, прозаїка, перекладача, лінгвіста, сценариста Майка Йогансена бібліотека ім. Петра Панча пропонує книжкову виставку «Яскравий представник модерного романтизму 20-х років».

Твори цієї фантастично цікавої особистості не видавалися понад півстоліття, у нашій виставці представлене перше видання поезій реабілітованого у 1958 р. Майка Йогансена (Київ, «Радянський письменник», 1989). Слід зауважити, що Юрій Лавріненко у своєму «Розстріляному відродженні» досить непогано представив зразки поетичного доробку Майка Йогансена, називаючи його «ювеліром слова». Харківський поет Ігор Муратов у своїх спогадах пише про Майка Йогансена таке: «Майк – штукар, Майк – оригінал, Майк – позер, Майк увесь час когось грає» (ці спогади, названі «Просто талант», представлені в нашій виставці). Треба сказати, що «звання» штукаря, тобто жартівника, Йогансен заслужив, хоча й, бува, казали про Майка «Місцевий барон Мюнхгаузен…», «Харківський Хлестаков..».                                                                         В Радянській Україні переможені і розстріляні не мали право на честь і минуле ( до речі, наявна плутанина з датами народження поета). Тому фактично заборонений Майк Йогансен згадувався тільки як співавтор сценарію (спільно з колишнім генерал-хорунжим армії УНР Юрієм Тютюнником) фільму «Звенигора», який зробив з фактично маловідомого Олександра Довженка зірку кінематографа.  Вже після розстрілу Майка Йогансена Олександр Довженко додатково знищив його своїм обвинуваченням поета в найбільшому смертельному гріху – українському націоналізмові.

Відомий український літературознавець Володимир Панченко поставив « Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести в Слобожанську Швейцарію»  Майка Йогансена на 22 місце в сотні кращих творів української літератури ХХ століття, тоді як «Зачаровану Десну» Олександра Довженка –  тільки на 39 місце!

Для того, щоб краще зрозуміти роль Майка Йогансена в розвитку української масової культури 20-х років минулого століття, наполегливо рекомендуємо  звернутися до інтернет-ресурсів і ознайомитися з мемуарною трилогією класика української радянської літератури і голови Спілки письменників УРСР Юрія Смолича під назвою «Розповідь про неспокій» і передивитись фільм Тараса Томенка « Будинок «Слово».

13 травня 1933 р. в квартирі № 9 у харківському будинку «Слово» застрелився Микола Хвильовий. Друзі ще встигли прочитати його передсмертні записки - невдовзі, з появою міліції, вони зникли. Блискуча пам’ять Майка Йогансена дозволила зберегти для сучасників передсмертне звернення Хвильового.                                                                                                                                                 Це вже шоста виставка нашої бібліотеки у 2020 р. про представників «Розстріляного відродження», але цього разу йдеться про людину, яка свідомо перейшла на бік радянської влади. В’ячеслав Давиденко згадував, як у грудні 1918-го його гімназисти старших класів і студенти «пішли до Болбочана», а «з ними пішов і майбутній поет Михайло Йогансен, але за кілька днів вернувся».

У 1921 р. Майк Йогансен дебютував як поет із вір­шем «Голод» в урядовій газеті «Вісті ВУЦВК» (вірш представлений в нашій виставці) і як поет та літературознавець — на шпальтах щой­но створеного літературно-мистецького журналу «Шляхи мистецтва». В альманасі «Жовтень» опублікований маніфест «Наш універсал», що його підписали Хвильовий, Сосюра і Йогансен, проголосивши себе творцями нового пролетарського мистецтва (уривки представлені в нашій виставці).  Цього ж року вийшла перша збірка віршів Йогансена «Д’горі».                                                                                                                                           Кожна людина в творчості Майка Йогансена  може знайти щось близьке для себе.  Майк Йогансен писав дуже непогані революційні поезії (є дуже цікава поезія про Леніна, але жодної про Сталіна!), містичні (жахливо пророча «Я знаю: загину…»), філософські («Овес росте край неба у пісках»), урбаністичні, але нам до вподоби більше його лірика, зразки якої подаємо в нашій виставці («Випливає чапля з туманiв», «Поля синіють вечорами», «Ах, життя моє - кругле, як м’яч…», «Заєць дитячий», «Ясень» ). На жаль, його індустріальні поезії, як вважаємо, мало кого зацікавлять. 

Отож, наші любі читачі (не пацани!) і ще любіші читачки, розшукуємо твори Майка Йогансена в інтернет-ресурсах або в бібліотеках Голосіївського району і рушаємо в безкінечну прецікаву подорож у неповторний світ мальовничої поезії Майка Йогансена.