У рамках підготовки до виставки «Козацька шабля і османський півмісяць – історія союзів», яку бібліотека ім. Петра Панча пропонує відвідувачам до Дня Покрови Пресвятої Богородиці, Дня українського козацтва та Дня захисника України презентуємо одну з двох книжок першого проректора Національного університету « Острозька академія » Петра Кралюка, представлених на нашій виставці, а саме книжку «Козацька міфологія України: творці та епігони» (Харків, ЛА «Час читати», 2016).

В ній автор робить екскурс в історію створення фактично міфологічної історії України. Починаючи з «Історії Малої Росії» Дмитра Бантиш-Каменського історія України стала подаватися  як детальна історія однієї з численних провінцій Російської імперії. Саме з цієї книжки почалася міфологізація козацтва, Богдана Хмельницького, Переяславської ради і приєднання земель Малоросії до Московії. Тих гетьманів, які знаходилися в опозиції до російського самодержавства, він характеризує негативно. Самі козаки постають як мужні й відважні рицарі, які воюють за свою свободу проти ворогів – поляків, турків і татар (ворогів Московії).

Далі з’явився і поширився міф про старших братів, який всіляко підтримували шовіністично налаштовані російські діячі.

Петро Кралюк подав свідчення москвофільства в козацькому фольклорі, розповів про те, що козаки Гетьманщини відмежовували себе від козаків Запорозької Січі. Малоросійське дворянство в ХІХ ст. поступово втрачало позиції в державній системі Російської імперії, саме тому в цьому середовищі популярною стала героїзація Гетьманщини. Найбільше, на що йшли освічені вірнопіддані українські діячі колишньої Гетьманщини, - це тільки на ідею автономізму (дивись «Історію русів»).

Тарас Шевченко в своїх творах заставляв задуматись: а що не так зробили наші предки, чи завжди їхні дії мали розумний і доцільний характер, чому в результаті боротьби народилася «волі нашої отрута»?

Пантелеймон Куліш, в свою чергу, рішуче  запропонував «Владимерську путь» - культурну спадщину Київської Русі, альтернативу козацької Руїни, яка має привести Україну в коло європейських народів.

Петро Кралюк наголошує на тому, що козацтво давно відійшло в минуле й нині не має ніякого значення. Під час нинішньої російсько-української війни «козацька ідея» не спрацювала. На східному фронті воюють лише одиниці з сотень тисяч членів козачих організацій.

Виняток для  Дніпропетровська, який під час російської навали 2014 р. не впав, в чому, на думку Петра Кралюка,  є чимала частка заслуги козацького «батька» Дмитра Яворницького і його «Історії запорізьких козаків». 

Петро Кралюк підкреслює, що «козацьку славу» можна спокійно покласти на полицю історії. Нам потрібно розставатися з анархічною традицією козацької історії і шукати непрості конструктивні ідеї, які б могли консолідувати державу.