Іван Дзюба початку 1960-х – визнаний інтелектуальний лідер молодої України. Головним експонатом нашої виставки є зірка самвидаву в Україні радянських часів - праця Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація ?», присвячена аналізові радянської національної політики в Україні. Ця праця одразу набула величезної популярності серед української інтелігенції. А до того був сміливий виступ Івана Дзюби про таємні арешти молодої інтелігенції під час прем’єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» в кінотеатрі «Україна» 4 вересня 1965 року. В нашій виставці представлена світлина виступу Івана Дзюби на забороненому вечорі Лесі Українки (з нагоди 50-ї річниці від дня її смерті) 1 серпня 1963 року в Піонерському парку міста Києва (у книжці Івана Дзюби «Спрага» – Київ, 2001). 12 грудня 1964 року в першу річницю смерті Василя Симоненка Іван Дзюба виступає з вступним словом в Київському медичному інституті. 27 березня 1965 року Іван Дзюба виступає на Шевченківському вечорі в парку імені Пушкіна, оскільки проведення заходу в Палаці культури заводу верстатів-автоматів відмінили: «Слишком много собралось тех, кто на украинском языке разговаривает, националистов.» 29 вересня 1966 року на двадцять п’яті роковини трагедії Іван Дзюба виступив на неофіційному мітингу в Бабиному Яру, щоб вшанувати пам’ять вбитих там жертв. Він закликав до порозуміння між двома народами та викорінення антисемітизму. В оперативних документах КДБ Іван Дзюба дістав псевдо «Літератор». Власне, літератором він і був. Вражають оцінки і висновки Івана Дзюби: «Найвищий обов’язок людини – належати людству. Але належати людству можна тільки через націю, через свій народ… Російське міщанство почуває себе не дружнім гостем і не добрим приятелем народів, серед яких живе, а господарем становища й вищим елементом».
Нашим відвідувачам рекомендуємо цікаві книжки Івана Дзюби «Починаймо з
поваги до себе» (Київ, Просвіта, 2002), «Пастка. Тридцять років зі Сталіним.
П’ятдесят років без Сталіна» (Київ, Криниця, 2003), «Микола Хвильовий:
«азіятський ренесанс» і «психологічна Европа» (Київ, КМА, 2005), «Шевченкофобія
в сучасній Україні» (Київ, КМА, 2006), «Тарас Шевченко серед поетів світу»
(Київ, Либідь, 2016), два видання надзвичайно цікавої книжки «Є поети для епох»
( Київ, Либідь, 2011 і 2019). Родзинкою
нашої виставки є шедевр нашого часу – «Гармонія крізь тугу дисонансів…» Івана
Дзюби, Ліни Костенко і Оксани Пахльовської (Київ, Либідь, 2016).
Рекомендуємо вибагливому читачеві численні літературні портрети Івана
Дзюби різних років – від «Більший за самого себе» (про Василя Симоненка) до
«Чорного романтика Сергія Жадана», від «Я народжусь, коли помру» (про
надзвичайно популярного у шістдесяті Миколу Холодного, на якого після арешту у
1972 році влада накинула образ розкаяного грішника) до «Засвітився сам від
себе» (про такого ж абсолютно нонконформістського поета Володимира
Свідзинського, спаленого енкаведистами живцем у жовтні 1941 року).
Крім численних праць Івана Дзюби в нашій
виставці представлені книги інших українських інтелектуалів з оточення Івана
Дзюби періоду шістдесятих, які були репресовані або знищені в період з початку
шістдесятих до початку сімдесятих років. До
нашої добірки включені публікації літературознавця, громадського діяча на
еміграції Богдана Кравціва про репресії у відношенні до українських радянських
літераторів і митців у 1950-1970 роки, а також дуже цікавий нарис «Іван Дзюба –
талант і доля » (Київ, 2005 ) і
матеріали круглого столу «Феномен Івана Дзюби» на відзначення 75-річного
ювілею І.М.Дзюби (Київ, КМА, 2007).
Насолоджуємося разом чудовими текстами від
генія і захисника українського слова Івана Михайловича Дзюби.
Немає коментарів:
Дописати коментар