21 березня у всьому світі відзначають день поезії

. Занурюючись, переважно, у прозу, ми часто забуваємо про поезію. Але хороша поезія дає змогу насолоджуватися неповторними словесними образами. До неї тягне, коли нас переповнюють найрізноманітніші почуття – кохання, радість, захоплення, сміх, ненависть, біль, розчарування. Вірші – як сповідь, як молитва, як дотик до найбільш потаємних куточків людської душі. А під час війни все, що ми маємо всередині, загострюється, спресовується й потребує виходу. Зараз багато з тих, хто мислить образами, - не просто поети, а й волонтери. Серед них Мар’яна Савка, Вікторія Амеліна, Андрій Любка, Катерина Міхаліцина. А найвідоміший, звісно, Сергій Жадан:

– Звідки ти, чорна валко, пташина зграє?

– Ми, капелане, мешканці міста, якого немає.

Прийшли сюди, принесли покору і втому.

Передай своїм, що стріляти більше немає по кому.

Наше місто було з каменю та заліза.

У кожного з нас тепер у руці дорожня валіза.

У кожній валізі попіл, зібраний під прицілом.

Тепер навіть у наших снах пахне горілим.

Жінки в нашому місті були дзвінкі й безтурботні.

Їхні пальці вночі торкались безодні.

Джерела в місті були глибокі, наче жили.

Церкви були просторі. Ми їх самі спалили.

Найкраще про нас розкажуть могильні плити.

Можеш із нами просто поговорити?

Даруй нам свою любов, стискай лещата.

Тебе ж, капелане, і вчили сповідувати і причащати.

Розкажи нам, навіщо спалили наше місто.

Скажи хоча б, що зробили це не навмисно.

Скажи, принаймні, що буде покарано винних.

Скажи взагалі бодай щось, чого не скажуть в

новинах.

– Добре, давайте я розкажу вам, що таке втрата.

Звісно, всіх винних чекає гідна розплата.

І невинних вона, до речі, теж чекає потому.

Вона чекає навіть тих, хто взагалі ні при чому.

Чому саме ви потрапили до темних потоків?

Потрібно було уважніше читати книги пророків.

Потрібно було оминати пекельні діри.

Для мирянина головне – не бачити в дії

символи віри.

Пам’ятаєте, що сказано в пророків про біль і терпіння,

про птахів, які падають на міста, мов каміння?

Ось саме тоді й починаються, власне, втрати.

В кінці – там взагалі погано, не буду навіть

розповідати.

Яка між нами різниця? Як між приголосними й

голосними.

Всі готові сприймати смерть, якщо це буде не з ними.

Ніхто й ніколи в цьому житті не омине розплати.

Я завжди говорю про це своїм, коли не маю чого

сказати.

Я не знаю нічого про неминучість спокути.

Я не знаю, де вам жити і як вам бути.

Я говорю про те, що кожному з нас властиво.

Якби ви знали, як нам усім не пощастило.

Пам’ятаймо також про класику, яка завжди в тренді. 2 березня відбулася 3-D прем’єра мультфільму «Мавка» за мотивами драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». За перший тиждень показів фільм зібрав 24,9 млн грн, що стало рекордом касових зборів серед вітчизняних релізів. Після другого тижня показів збори зросли до 60 млн грн, кількість глядачів склала 466 258 осіб. Мультфільм отримав також і схвальні відгуки критиків.

Маємо ще одну приємну новину: 19 березня виповнилося 93 роки легенді України Ліні Костенко, яку слушно називають совістю нації. Наші щирі вітання, Ліно Василівно!

Страшні слова, коли вони мовчать,

коли вони зненацька причаїлись,

коли не знаєш, з чого їх почать,

бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучився, болів,

із них почав і ними ж і завершив.

Людей мільярди і мільярди слів,

а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.

Усе було: асфальти й спориші.

Поезія — це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі.

У нашій бібліотеці ви зможете знайти як невмирущу класику, так і добірку сучасних поетів, прочитати власні поетичні твори, взяти участь у поетичних вечорах.