19 лютого вивчали українську мову. Викладач Ліза Жарікова.

Писали диктант. Повторювали пройдений матеріал. А далі - однорідні члени речення, відокремлені означення і т. д. Українську мову вивчаємо щопонеділка 12:00.

20 лютого – День пам’яті Героїв Небесної Сотні.

 Разом з учасниками Майдану Юрієм Аксениним, Романом Дзівінським, Олександром Квітницьким згадували події, що стали знаковими для всіх свідомих людей. Хлопці розповіли про себе, про Майдан, про волонтерську роботу.

Батько Юрія Аксенина – Василь Степанович Аксенин  – громадський активіст, учасник Євромайдану, один із Героїв Небесної Сотні, Герой України. Помер у лікарні від ран, отриманих від куль снайпера.  

 Роман Дзівінський отримав поранення 6 лютого на Майдані. Він саме розбирав гуманітарну допомогу, коли стався вибух. В результаті отриманого поранення руку довелося ампутувати.

Бібліотекарі представили книжкову виставку «Просто пам’ятайте мене», в  якій представлені фотоматеріали, книги, свідчення очевидців,  що нагадують події, що змінили  всіх і кожного, що не залишили байдужим нікого.

16 лютого до бібліотеки завітали учасники агітпотягу «Труханівська Січ».

 Агітпотяг – це локація на колесах, жива  історія України – «країна в країні», яка передбачає  право вибору, обмін думками формує творчі майстерні. До бібліотеки завітали: Олена Іванова – засновник волонтерського агітпотягу «Труханівська Січ», Ганна і Олександр Квітницькі – співзасновники потягу, студентки Ніно Сурмава і Антоніна Корявець. До агітпотягу долучились письменники Ірен Роздобудько і Світлана Терейківська, Ігор Жук – фізик, кіносценарист, автор пісень. Всі визнають, що агітпоїзд дуже сучасний майданчик  для популяризації патріотизму, вивчення історії України, спілкування Заходу і Сходу, передбачає нові зустрічі і знайомства.  Разом з учасниками агітпотягу  згадали події чотирирічної давнини – Героїв Небесної Сотні. Бібліотекар Недбайло представила фотовиставку «Просто пам’ятайте».

15 лютого вивчали польську мову. Викладач Олег Крисін

Інформація про масові заходи в бібліотеці

14 лютого вивчали англійську мову. Викладач Наталія Руда

Чоловік, якого зацікавила інформація виставлена в віконному просторі. Він переписує вірш В.Баранова "До українців"

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:
Де той рік, де той проклятий тиждень і день,
Коли ми, українці, забули, що ми українці?

І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в'ється,
І що ми на Вкраїні - таки український народ,
А не просто населення, як це у звітах дається.

І що хміль наш - у пісні, а не у барилах вина.
І що щедрість - в серцях, а не лиш у крамничних вітринах.
І що є у нас мова, і що українська вона,
Без якої наш край - територія, а не Вкраїна.

Я до себе кажу і до кожного з вас - Говори!
Говоримо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!
Запитайте у себе: відколи, з якої пори
Почали українці себе у собі забувати?

Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття,
У якому свідомості нашій збагнути незмога,
Чим солодший од меду нам видався чад забуття
Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога.

Українці мої! То вкраїнці ми з вами, чи як?
Чи в "моголах" і вмерти судила нам доля пихата?
Чи в могили й забрати судилось нам наш переляк,
Що розцвів нам у думах смиренністю "меншого брата"?

Українці мої! Як гірчать мені власні слова...
Знаю добре, що й вам вони теж - не солодкі гостинці.
Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,
Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.

Я вже й сам ладен мовить: "Воно тобі треба?.. Стерпи!"
Тільки ж хочу, вкраїнці, спитати у вас нелукаво:
Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи?
Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?

То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря,
І хіба не зотліє на тлін українство між нами,
Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря
Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами?

Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.
Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.
Тільки хто ж колись небо нахилить до Ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна...

Епічний фільм "Серце мами Гонгадзе". Зустріч з В'ячеславом Бігуном

В. Бігун: «Якби ви були знайомі з пані Лесею, ви би не питали мене, чому я вирішив зняти цей фільм. Вона — унікальна особистість, сильна і відкрита жінка».

Активно використовуємо нову локацію.

В підвальному приміщені організовуємо книжкові виставки, які згодом будемо виставляти на абонементі або в читалій залі.  Виставка, присвячена Героям Небесної Сотні, готова.              

  Поговорити в дружньому колі можна у нас. Ніхто не заважатиме.

Навчатися індивідуально - це теж у нас.

11 лютого в бібліотечному кіноклубі «Книга і кіно» відбувся показ документальної кінострічки режисера Тараса Томенка «Будинок ‘’Слово’’».

  Кінострічка розкриває одну із найдраматичніших сторінок історії України – винищення української інтелігенції, спеціально зібраної під одним  дахом будинку письменників ‘’Слово’’. Це історія про те, як рай обертається на пекло, як система ламає художника. До читачів звернулися автор сценарію, видатна українська поетеса і громадський діяч Любов Якимчук, автор музики до фільму, композитор, викладач київської консерваторії Алла Загайкевич.                                                                                                                                                Будинок «Слово» збудували у Харкові наприкінці 1920-х років. Свою назву він отримав завдяки формі, що нагадувала літеру «С». Харківський архітектор Михайло Дашкевич спроектував 64 квартири для літераторів та їхніх родин. Будинок заселили у 1930 році. Під один дах переїжджають Микола Хвильовий, Остап Вишня, Михайль Семенко, Павло Тичина, Володимир Сосюра, Петро Панч та інші.  Перший арешт, Михайла Ялового, стався 12 травня 1933-го. Кульмінацією фільму стає самогубство Миколи Хвильового, відтворене завдяки архівним документам майже щохвилинно. Це сталось наступного дня, 13 травня 1933 року. Більшість мешканців, що згодом були арештовані та репресовані, спочатку відправляли до Соловецьких таборів, а потім, 3 жовтня 1937 року, розстріляли в урочищі Сандармох в Карелії.    Будинок «Слово» стає уособленням кривавої радянської системи, а мешканців будинку потім назовуть поколінням «розстріляного відродження».  Після перегляду фільму - жвава дискусія, запитання - відповіді. 18 березня дивимося епічний фільм В'ячеслава Бігуна "Серце мами Гонгадзе". Довідки Т.287 - 40 - 46

12 лютого вивчали українську мову. Викладач Ліза Жарікова.

8 лютого вивчали польську мову.

Цього дня  вивчення було оригінальним. Співали польські пісні.

 

9 лютого відбувся майстер-клас з виготовлення гномика Хтотамчика з ліхтариком.

 Сьогодні в приміщенні бібліотеки проходив майстер клас пані Інеси Кужом з виготовлення гномика Хтотамчика. Героя, що цікавиться книгами і читає їх ночами, підсвічуючи сторінки своїм ліхтариком... Чудова атмосфера заходу залишила приємні спогади від доторку до прекрасного... 2 березня будемо валяти прикраси. Збираємось о 15:00.

Україна вперше на міжнародній арені

У рамках відзначення 100-річчя Української революції  1917-1921 років бібліотека ім. Петра Панча запропонувала відвідувачам ознайомитися з історичною довідкою « Україна: вперше на міжнародній арені », присвячену 100-річчю підписання Берестейського ( Брестського ) миру.              

Берестейська ( Брестська ) угода  -  це низка документів міжнародно-правового характеру, підписана УНР з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною та Болгарією. Цей договір врятував Україну від знищення більшовицькою Росією. Було проголошене припинення війни між австро-угорсько-німецьким блоком та УНР, встановлювалися кордони 1914 року, передбачалося звільнення окупованих територій відразу ж після ратифікації мирного договору , взаємна відмова від контрибуцій. До негативних умов договору слід віднести  зобов’язання УНР про поставку до Німеччини і Австро-Угорщини значної кількості хліба, цукру, вугілля та інших товарів.

Позитивом треба назвати фактичне міжнародне визнання УНР,  до її території  були включені Холмщина і Підляшшя, де проживало українське населення. Таємним додатком передбачалося приєднання української частини Східної Галичини й Північної Буковини до так званого Коронного краю, який мав би автономію у складі Австро-Угорщини. Фактичний північно-східний кордон УНР з більшовицькою Росією, до речі, суттєво не співпадав з сучасним кордоном України з Російською Федерацією, та ж сама картина була і на півночі ( Кобринський, Пружанський, Берестейський і Більський повіти Гродненської губернії і Пінський повіт Мінської губернії були передані УНР).     
      

Голодомор: велика трагедія тридцятих

З метою донесення до широкої аудиторії об'єктивної інформації про трагічні події української історії бібліотека ім. Петра Панча організувала книжкову виставку « Голодомор: велика трагедія тридцятих ».  Суспільство повинно знати про одну з найтрагічніших сторінок української  історії – геноцид українців в 1932 – 1933 рр. шляхом спланованого комуністичною владою голодомору. Ми згадуємо зараз часи, коли чорні крила голодомору обійняли багаті чорноземи України, змусивши одних помирати страшною голодною смертю, а інших - піддатись жорстоким канібальським звичаям.  

6 лютого відбулась зустріч дачників, садівників, городників.

Тема зустрічі: пряні культури. Власним досвідом поділилась кандидат сільськогосподарськиї наук Ольга Корабльова. Ольга Анатоліївна розповіла про способи вирощування пряних культур, їх використання в ландшафтному дизайні, озелененні присадибних ділянок. Наступна зустріч відбудеться 27 лютого о 14:00. Тема: плодові дерева. Вхід вільний.

7 лютого вивчали англійську мову. Викладач Наталія Руда

Будинок "Слово"

Зірки склалися в сузір'я. Любов Якимчук та Алла Загайкевич 11лютого на кіносеансі Будинок "Слово" розкажуть про роботу над фільмом. Поговоримо про Петра Панча, який проживав у тому будинку.. 14-00, вхід вільний.

Майстер-клас. Вчимось робити подарунки.

4 лютого відбувся майстер-клас "Вчимось робити подарунки". Провела захід Ірина Дробязко.
Ірен Роздобудько: "В бібліотеці ім. Панча з її чудовими працівниками і читачами ми починали свою маленьку волонтерську справу. Тепер тут відбуваються унікальні заходи -то вони вчать мовам (різним, безкоштовно), то влаштовують музичні вечори, то лекції, завжди шанують пам"ять Небесної сотні і наших воїнів. Люблю їх. Власне, взагалі люблю бібліотеки і бібліотекарів - скрізь. А сьогодні ми з малюком були на чудовому майстер-класі Ірини Дробязко, яка вчила робити подарунки. Маруся і Арсен зробили сердечка для мам. А я запрошую всіх малюків з батьками на заходи в бібліотеку - це корисно, цікаво, душевно. Дякуємо, дорогі бібліотекарі, дякую, пані Наталочко Недбайло! 
Завтра таким чином будемо робити машинку!"

31 січня відбувся останній урок з французької мови з Poul Garnier, м.Париж, Франція.

Poul Garner повертається до Парижу. Слухачі курсів тепло та щиро проводжали свого вчителя, який обіцяв повернутися в вересні. Довго не розходились. Звучали слова вдячності, музика, побажання. До нових зустрічей Poul!