З метою донесення до широкої аудиторії об'єктивної інформації про трагічні події української історії бібліотека ім. Петра Панча до Дня пам’яті жертв Голодоморів в Україні організувала книжкову виставку-огляд «Літератори радянської України 1920-х років про голод 1921–1923 рр.».

 Значна частина киян абсолютно не знає або не хоче знати нічого про одну з багатьох трагічних сторінок української  історії – голод 1921–1923 рр. Репетиція  диявольської вистави 1932-1933 рр. відбувалась ще на початку двадцятих років, коли червоноармійські загони оточили всю Наддніпрянщину, прирікши її на вимирання.  Це була помста більшовиків за ще не забуті часи національного піднесення в Україні.

Про голод у радянській Україні було заборонено говорити. Тема голоду, щоправда, усе-таки потрапила в низку художніх творів. І це на відміну від нашого часу з гаслами на кшталт «Гроші понад усе!», «Гроші не пахнуть!», коли більша частина наших письменників сервільно не помічає проблем нашої країни (за винятком семирічної війни).

Абсолютно відверто про голод 1921–1923 рр., зокрема, йдеться у вірші Павла Тичини «Чистила мати картоплю» і у поезії Володимира Свідзинського «Одна Марійка, друга Стеця звалась… » ( зі збірки 1927 р. «Вересень»).

Володимир Підмогильний одним із перших українських письменників торкнувся проблеми голоду в Україні 1921–22-го років. В оповіданнях «Собака» (1920), «Проблема хліба» (1922), «Син» (1923) досліджував теми фізичного і морального геноциду цілої нації, градації падіння або духовного піднесення душі в умовах голоду.

 Звертаємо увагу на фактично перший опублікований вірш Майка Йогансена «Голод» (1921), на його стриманість в описах.

Над полем сохлим
Мертві вітряки,
Немов хрести над віршем
Відзабутим…
Руки не сила підвести…
Ще гірша, о, ще гірша
Доля буде.

І поле й голод.
Це все — ти.
Шляхи — твої пошорхлі руки.
Над тим, що пишеш,
Ці хрести
І в борознах твоїх не зійшли звуки.

Сій же в строфи люте насіння,
Сій же,
Поки ріже твій син твого сина,
Сій же,
Пазурями землю копай,
Лушпайя
Сій бараболі —
Ще карам не край,
Ще боротись довго за волю.

В книзі Юрія Лавриненка «Розстріляне відродження» рекомендуємо звернути увагу на поезію «Голод» (1025)  Гео Шкурупія з вельми відвертими натяками на північного сусіда, на поезії Тодося Осьмачка про голодні села, про закамуфльовані смерті у Михайла Драй-Хмари «Вона жива і нежива» (1922).

Самий великий твір на цю тему у п’єсі «97» Миколи Куліша.

Голод ще не раз пройшовся по нашій країні, до того ж з лиха перетворився у 1932-33 роках на Голодомор - більшовицько-адміністративну акцію винищення сільського населення України, яке не бажало колективізації.

 

23 листопада в онлайн-режимі продовжували тренінг по сплаті за спожиті комунальні послуги. Присутні ставили запитання на які фахово відповіли працівники платформи комфорту при ЦКС.

21 листопада Україна відзначає День Гідності і Свободи.

 Цей день – символ боротьби і перемоги, символ єднання заради найвищих ідеалів цивілізованого світу. Цього дня в нашій державі віддають шану патріотизму та мужності громадян, які були учасниками Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013-2014 років і стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, національних інтересів нашої держави та прагнень до європейського майбутнього. Всупереч жорстокому тиску антидемократичного режиму, українці об’єдналися і відстояли  своє право на вибір достойного життя та майбутнього.

Революція Гідності повернула  людям віру у цінності і свободи, гідності та самопожертви, а також кинули виклик диктаторству, подвійним стандартам, корупції. Значення подій на Майдані трудно переоцінити, адже протягом листопада 2013 – лютого 2014 років відбулося найважливіше для української нації – пробудження свідомості суспільства.

Цим знаковим подіям в бібліотеці присвячена книжкова виставка «Майдани – наша новітня історія».

17 листопада відбувся черговий онлайн урок англійської мови для початківців. Викладач - вчитель англійської мови, музикант Михайло Сиромля ( Міка Чуєв). Заняття відбуваються щосереди об 11:00. Довідки за телефоном 067 509 44 687

«Через Базар-Голготу до свята воскресіння»

 На завершення відзначення 100-ї річниці Другого Зимового походу книжковою виставкою «Через Базар-Голготу до свята воскресіння» у бібліотеці ім. Петра Панча хочемо рекомендувати тій частині наших відвідувачів, які цікавляться саме національними цінностями і власною історією, головні книжки нашої експозиції – «Листопадовий рейд» Василя Вериги (Київ, 1995), «Другий Зимовий похід. Листопадовий рейд. Базар» (Київ, 1995), «Обеззброєна, але нескорена» Ігоря Срібняка (Київ, 1997).               

Другий Зимовий похід армії УНР - героїчна сторінка історії українського державотворення, відчайдушний крок, майже приречений на поразку, виявився останньою спробою відвоювати незалежність. В запропонованих книжках можна знайти інформацію про безголовий ура-патріотизм і «наполеонівську» самовпевненість Юрія Тютюнника, про таємні домовленості українських урядовців з польським урядом, польською контррозвідкою, про підступне вбивство начальника штабу Повстанчої Армії полковника Юрія Отмарштайна заради знищення компромату – оригінального листа уряду УНР до начальника польського Генерального штабу з проханням не видавати зброю генералові Тютюнникові для його Повстанчої Армії тощо.

Книжка «Другий Зимовий похід. Листопадовий рейд. Базар» ознайомить Вас з історією відзначення в листопаді-грудні 1941 року в окупованій Україні 20-х роковин Базарської трагедії. В українську історіографію вони увійшли як «другий Базар». Керівництво ОУН(м) у Києві на чолі з першим заступником ПУН мельниківців Олегом Ольжичем масштабним відзначенням базарських подій хотіло показати німцям, що за українським визвольним рухом стоять не якійсь маргінали-емігранти, а тисячі місцевих українців.

 

Підготовці відзначення Базарської трагедії передувала її активна реклама в окупаційній пресі, в який на той час ще німецька цензура дозволяла друкувати статті на українську націоналістичну тематику.

Через пресу пропонувалося безпосередньо 21 листопада провести відправи у церквах, на імпровізованих мітингах відчитати реферати, а в школах вчителі мали розповісти молоді, як «її батьки вміли вмирати за неї». Вранці 3 грудня 1941 р. землю з могили загиблих героїв Базару  урочисто перенесли до церкви Андрія Первозванного, де була відслужена панахида.    

 

Незважаючи на відверто антирадянський характер мітингів, нацистів надто налякала така пропагандистська робота, спрямована на пробудження національної свідомості українців, здивувала і сильна самоорганізація націоналістів. Почався активний наступ на український національний рух. Але тепер його об’єктами стали і представники ОУН(м), яких до цього часу німці не зачіпали.

 

Цікаво, що в середовищі ОУН навіть припускали, що гітлерівці навмисно дозволили провести відзначення Базарської трагедії, аби зібрати в одному місці найбільшу кількість українських патріотів і потім їх репресувати, завдавши потужного удару по українському націоналістичному рухові. Саме тоді Олег Ольжич зазначав: «Я думаю, що Другий Базар відкриває черговий етап української революційної боротьби, що по найбільших ускладненнях мусить закінчитися створенням Самостійної Української Держави».

 

Після відступу німців і повернення більшовиків всі насипані під час відзначення 20-ї річниці Базарської трагедії могили та встановлені хрести були знищені.

 

Українці дуже мало про себе знають. Якщо хочемо сильної держави, то мусимо пропагувати героїчні ідеали та вшановувати героїв, жертва яких лягла в основу нашої, а не чужої держави. Історичні міфи часів тоталітаризму заміняють вже новостворені міфи, як писав Іван Дзюба трошки з іншого приводу, «наших-таки лицарів з большой дороги українських реформ» часів незалежності. Українському народі не бракувало і не бракує відданих патріотів, проте йому бракувало і бракує гідних провідників до вимріяного вільного і ні від кого не залежного життя. Вічна пам'ять героям, хто боровся за свободу нашої Батьківщини, а коли прийшов час - гідно прийняв смерть.

 

 

Резолюцією Генеральної конференції ЮНЕСКО від 16 листопада 1995 р. затверджено Декларацію принципів толерантності.

  Цією декларацією дається визначення поняття «толерантність», а також вона проголошує 16 листопада Міжнародним днем, присвяченим толерантності, який відзначається щорічно.

Проблема розвитку духовності, зокрема толерантного ставлення до людини, до свого оточення в наш час стала злободенною.

Толерантність стосується як більшості, так і меншості. Меншість не має права виставляти свої власні цінності більшості. Більшість мусить терпіти меншість, але лише так, щоб це не підривало здатність суспільства функціонувати.

З представленої літератури можна дізнатися про значення поняття толерантності в житті людини, як навчити дитину доброзичливого і поважного ставлення до інших.

16 листопада в онлайн-режимі провели тренінг по сплаті за спожиті житлово-комунальні послуги, відкрили особистий кабінет для зручності передавання показників лічильників, розібралися з питаннями, що виникли.

 

Будні бібліотеки

 

12 листопада на майданчику перед бібліотекою відбувся концерт Олега Андроса.

10 листопада відбувся черговий онлайн урок англійської мови для початківців. Викладач - вчитель англійської мови, музикант Михайло Сиромля ( Міка Чуєв). Заняття відбуваються щосереди об 11:00. Довідки за телефоном 067 509 44 687

 Щорічне святкування Всесвітнього тижня медіа та інформаційної грамотності – це можливість акцентувати увагу на питаннях медійної освіти, її покращення, а також вміння користуватися інформацією.

9 листопада відбувся черговий онлайн тренінг «Смартфон та інформаційна культура». Тренінг провела бібліотекар Ласкіна С.А. Знання на відстані смартфону. Тренінги відбуваються щовівторка 12:00.

Цьогоріч святкування тижня медійної та інформаційної грамотності відбувається з 25 жовтня по 1 листопада. Воно об'єднує всі континенти – і країни Європи, і Америку, і Азію, і Австралію з Африкою.

У День української писемності та мови бібліотекарі написали радіодиктант національної єдності

 

  

День української писемності та мови – державне свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. За православним календарем – це день вшанування пам’яті преподобного Нестора-літописця – письменника, основоположника давньоруської історіографії, першого історика Київської Русі, мислителя, вченого ченця Києво-Печерського монастиря. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.

 

Колектив бібліотеки ім.П.Й.Панча і читачі щиро вдячні Volodymyr Shulga за подаровані книги, за приємні емоції, за добру справу. Така увага радує і надихає. Тож, спасибі за те, що не залишаєтесь байдужими до бібліотечного життя, до книги та до людей. Передати книгу в дарунок бібліотеці - це значить подарувати книзі друге життя і принести користь багатьом читачам на довгі роки.

 

Платимо за комуналку правильно. Онлайн-тренінг. 16.11.2021, 12:00

 

Горе народові, історію якого пише ворог!

 До 100-ї річниці Другого Зимового походу бібліотека ім. Петра Панча підготувала книжкову виставку «Через Базар-Голготу до свята воскресіння». На жаль, ще багатьом в Україні назва Базар, яка в історії визвольних змагань українського народу стоїть поряд із уже повернутими із забуття Крутами, ні про що не говорить. Під Листопадовим рейдом, чи як його часом називають – Другим Зимовим походом, у нас в основному розуміють власне похід так званої Волинської групи, яку очолював сам генерал Юрко Тютюнник. В дійсності це був тільки один епізод, щоправда найбільш невдалий і тому трагічний.

Весь 1921 рік земля України у прямому і переносному значенні слова палала у вогні повстань, на липень 1921 року в найбільших партизанських загонах налічувалося близько 30 тисяч чоловік. Без суду і слідства розстрілювали як підозрюваних у зв’язках з «бандитами», так і заручників із числа найзаможніших та найшанованіших жителів охоплених заколотами територій, у деяких випадках доходило до повного знищення сел. Ішлося не про поодинокі виняткові заходи, а про тотальну систему репресій.

В книжці Ігоря Срібняка «Обеззброєна, але нескорена» (Київ, 1997) йдеться про те, що комуністична влада додатково застосувала демагогічне проголошення амністії (фактично тимчасової!) всім повстанцям при умові їх відмовлення від будь-якої боротьби з нею. За даними чекістів, амністією протягом 1921 р. скористалися близько десяти тисяч селян. Отже, восени 1921 р. у 48 партизанських загонах залишалося близько 2700 чоловік при 30 кулеметах.  

Інтерновані в польських таборах старшини і вояки Армії УНР не могли залишатись сторонніми спостерігачами того, що відбувається в Україні. Розпочався набір добровольців у рейдову групу, прихід якої на рідні терени мав об’єднати сили повстанців та покінчити з більшовицькою диктатурою.

Мирослав Попович в своїй монументальній праці «Червоне століття» (Київ, «АртЕк», 2019) дуже стисло і водночас грунтовно розповів про чвари між Юрком Тютюнником і Симоном Петлюрою, який все літо та осінь 1921 р. відкладав початок походу фактично до того часу, коли повстанці в Україні пішли зимувати по домівках.

Генерал Юрко Тютюнник не зважив, що безоглядний масовий червоний терор, який лютував цілий рік, мусив, зрештою, ослабити активність місцевого населення. Замість організування маленьких бойових загонів, він переобтяжив головну Волинську групу непотрібними обозами, що, в результаті, цілковито позбавило групу маневрової здатності. І, все одно, потрібно визнати фантастичні бойові результати початкової стадії цього походу вояків без достатньої кількості озброєння, без взуття і в таборовому лахмітті. Загальна кількість їх була менше двох тисяч, і це проти майже двохсоттисячного червоного війська. Адже їм вдалося дійти майже до Києва...

Увазі читачів і відвідувачів нашої бібліотеки пропонуємо наступні книжки, в яких можна знайти інформацію про цю подію.

Головні книжки нашої експозиції – «Листопадовий рейд» Василя Вериги (Київ, 1995) і «Другий Зимовий похід. Листопадовий рейд. Базар» (Київ, 1995). Особливо вражають спогади підполковника Івана Ремболовича, якому чудом вдалося втекти з під варти. Йдеться про «геройську» втечу генерала Тютюнника під час останнього бою вояків армії УНР під селом Великі Міньки.                    

Як свідчать документи, в полон потрапило 537 осіб, із яких до так званого суду дожило 442. «Осіб вищого командного складу», до яких зарахували 41 полоненого, відправили для подальшого слідства до Києва. Ще 42 особи зголосились перейти на службу до червоних. Решту, яким навіть на краю розстрільного рову пропонували помилування в разі відмови від «націоналістичних заблуждєній», показово стратили 22 листопада 1921 року в містечку Базар. Свідками страти стали селяни, силоміць зігнані з довколишніх сіл. Полонені герої заспівали під час розстрілу «Ще не вмерла Україна»…

Євген Коновалець у своїх споминах «Причинки до історії української революції» (в книзі «Історія січових стрільців», Київ, «Україна», 1992) наголошує, що він ставився до того походу з самого початку дуже критично. Підполковник Роман Сушко по зверненню підполковника Отмарштейна прийняв участь в повстанській кампанії і обидва вони після її невдачі склали звіт: «…всяка дальша збройна інтервенція з чужини була, на їх погляд, недоцільною й шкідливою, бо така інтервенція наражала не тільки самих активних учасників на страшенну небезпеку, але не приносила ніякої реальної користі українському населенню і ще більше викликала люті переслідування з боку більшовиків».

Репринтне видання (Київ, «Україна», 1992) мемуарів Юрка Тютюнника «З поляками проти Вкраїни» (Харків, 1924) ознайомить з деталями підготовки організації походу, про чисельний склад повстанців, їх озброєння, про перетин кордону. Юрко Тютюнник, в принципі, правильно вказав на абсолютну невдачу повстання і про зміни настрою у масах, про байдуже ставлення з боку переважної частини населення до повстанців.

В книзі Романа Коваля «Багряні жнива Української революції» (Київ, «Український письменник», 2005) про ці події йдеться в розділі «Мрії та дійсність» (рейд Подільської групи Палія-Чорного).

Ярослав Грицак у своєму «Нарисі історії України»  (Київ, 2019) влучно підкреслив, що для основної маси населення, знесиленої сімома роками безперервної війни, «кращим був жахливий кінець, аніж жах без кінця.»

Потрібно називати речі своїми іменами. Як писав Євген Маланюк, нація не хотіла воювати.

Шануємо героїв, які власним життям довели свою любов до України. Жертва їхнього життя є найкращим доказом, що в українському народі не бракувало і не бракує відданих патріотів, проте йому бракувало і бракує гідних провідників до вимріяного вільного і ні від кого не залежного життя.

Правила відвідування бібліотеки ім. П.Й.Панча Централізованої бібліотечної системи Голосіївського району м. Києва по наданню послуг користувачам у зв’язку із встановленням у м. Києві «Червоного» рівня епідемічної небезпеки поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19

   1. Призупинено обслуговування користувачів у відкритому доступі до  фондів бібліотеки.                                                                                         2. Замовлення на літературу від користувачів приймаємо телефоном 2874046, в режимі онлайн panch2012@ukr.net, Viber.                    3.  Видаємо замовлену літературу через стіл видачі, встановлений в тамбурі бібліотеки.                                                                                                                                                                4. Обов’язкове дотримання маскового режиму для осіб від 12 років.                                                                                                                                                                                                         5. Відвідувачі віком від 18 років повинні мати при собі та пред’являти на прохання бібліотекаря COVID-сертифікат, або негативний результат ПЛР-тестування, чи експрес-тестування на антиген. Такий результат дійсний 72 години.                                                                         6. Обслуговують користувачів працівники, які мають COVID-сертифікат з дотриманням санітарно-епідеміологічних заходів.             7. Масові заходи відбуваються в онлайн – режимі.  Довідки 2874046      8. Режим обслуговування користувачів бібліотеки встановлюється такий:

Пн. – Чт.: 11⁰⁰ - 19⁰⁰                                                                                                                Пт.: 11⁰⁰ - 17⁴⁵                                                                                                               Перерва на провітрювання та прибирання приміщення:

10³⁰ – 11⁰⁰                                                                                                                      14³⁰ - 15⁰⁰                                                                                                                                     17⁰⁰ – 17³⁰                                                                                                                                 Сб. – Нд. – вихідні дні.

Останній четвер місяця – санітарний день.

3 листопада - День народження Ірен Роздобудько. Вітаємо улюблену письменницю.

 

3 листопада відбувся черговий онлайн урок англійської мови для початківців. Викладач - вчитель англійської мови, музикант Михайло Сиромля ( Міка Чуєв). Заняття відбуваються щосереди об 11:00. Довідки за телефоном 067 509 44 687

 

2 листопада відбувся черговий онлайн тренінг «Смартфон та інформаційна культура». Тренінг провела бібліотекар Ласкіна С.А. Знання на відстані смартфону. Тренінги відбуваються щовівторка 12:00.