понеділок, 4 травня 2020 р.

«Вільна Україна буде не після звільнення Києва, а після знищення Москви як столиці російської наддержави». ( Юрій Липа) «Вони прийдуть до тебе, вступлять до твоєї хати, обіцятимуть тобі різні вольності, і одного тобі не дадуть — право самостійно володіти твоєю землею, великою Україною. А пізнаєш ти їх лише по тому, що вони будуть говорити до тебе не твоєю, а московською мовою». ( Юрій Липа)

В умовах карантину в Україні бібліотека ім. Петра Панча пропонує  у рамках започаткованої акції «Нові імена на мапі Києва» ознайомитися з історично-бібліографічною довідкою про Юрія Липу (1900-1944) – поета, прозаїка, перекладача, публіциста, літературознавця, мистецтвознавця, редактора, видавця, громадського діяча, ідеолога націоналізму, геополітика, лікаря-практика, науковця-медика. 19 квітня 2018 року Київрада дала назви 24 новим вулицям та провулкам у столиці, у т.ч. у Дніпровському районі з’явилася вулиця Юрія Липи.
У відповідності до рішення Київради від 27 лютого 2020 року цього року повинні були відзначати пам’ятну дату ювілею Юрія Липи, проте 24 березня 2020 року столичний окружний суд відкрив справу за позовом Портнова про визнання незаконним Рішення Київської міської ради «Про відзначення на території Києва пам’ятних дат та ювілеїв у 2020 році» в частині відзначення на території Києва у 2020 році пам’ятних дат ювілеїв наступних особистостей, а саме: Івана Полтавця-Остряниці, Василя Левковича, Уласа Самчука, Василя Сидора, Юрія Липи, Володимира Кубійовича, Василя Галаси, Андрія Мельника.


Абсолютно достовірної і точної інформації про фізіологічних батьків і місце його народження немає. Вважається, що батьком Юрія був видатний український письменник, лікар і борець за самостійність України Іван Липа — комісар Одеси від Центральної Ради (1917), міністр культів і віросповідань Директорії УНР та автор проекту її першої Конституції (1918), міністр здоров'я уряду УНР в екзилі (1921). Початкову освіту майбутній письменник здобув у гімназії №4 м. Одеси. Тут же вступив до Новоросійського (Одеського) університету, у 1918 р. бере участь у січневих боях на вулицях Одеси. Там же він працює редактором часопису «Вісник Одеси», пише свої перші брошури, редагує українську щоденну газету.
Вступивши 1922 р. до Познанського університету на медичний факультет, він не полишає громадсько-політичної діяльності, утворює таємне товариство, корпорація «Чорноморе». По закінченні університету 1929 р. разом з Є.Маланюком Ю.Липа стає натхненником і організатором літературної групи «Танк». Видає збірки поезій, роман «Козаки в Московії», збірку літературознавчих есе під назвою «Бій за українську літературу». У 1936 р. Ю.Липа видав три томи новел «Нотатник» на тему національно-визвольних змагань
1917-21 рр., а також дві політичні праці — «Українська доба» й «Українська раса», в яких проаналізував політичні доктрини Європи XX століття.
Найповніше ідейно-філософські погляди Ю.Липи розкриті в його «всеукраїнській трилогії» — «Призначення України» (1938), «Чорноморська доктрина» (1940) та «Розподіл Росії» (1941). В цих працях Ю.Липа виступає як теоретик сучасної української геополітики.
Він піддає критиці як фашизм, так і комунізм (Росія для нього – це велетенський концентраційний табір світу). Є в нього і соціальні вимоги: «Земля для тих, хто її обробляв споконвіку і хто нині на ній працює. Але цього замало. Селу потрібна державна допомога. Селянську працю необхідно піднести до рівня найпочесніших серед почесних занять в Україні».
Опублікував також дослідницькі праці про лікувальні властивості рослин: «Фітотерапія» (1933), «Цілющі рослини в давній і сучасній медицині» (1937), «Ліки під ногами» (1943).
Від 1942 підтримував тісні зв’язки з УПА й тому в травні 1943 через ультиматум Армії Крайової був змушений залишити Польщу й оселитися у м. Яворів на Львівщині. Лікував місцевих мешканців і поранених бійців УПА, дописував до часописів «Наші дні» (Львів), «Краківські вісті», виступав із лекціями у Народному домі, працював творчо.
За наказом Гітлера у 1943 р. Ю.Липу було перепроваджено до Берліна, тому що, на думку правителів Німеччини, він був найбільшим українським ідеологом-державником. Йому було запропоновано очолити маріонетковий уряд України. Однак Ю.Липа з гідністю відкинув цю ганебну пропозицію.
На початку липня 1944 р., незважаючи на наступ Червоної армії, категорично відмовився емігрувати й переїхав з родиною у с. Бунів, де організував медичні курси з надання невідкладної медичної допомоги для санітарів УПА. Захоплений 19 серпня 1944 органами НКВС УРСР у с. Іваники, наступного дня закатований у с. Шутова (нині обидва села Яворівського р-ну).
Сьогодні прийшов час віддати Юрію Липі заслужену шану, повернути Україні і світові його фундаментальні твори і славне ім'я.
Пам'ятний хрест у селі Шутова неподалік місця загибелі Юрія Липи. Напис на підніжжі: «Цей хрест — німий свідок катувань 19—20 серпня 1944 р. і трагічної смерті від рук комуністів Юрія Липи».


1 коментар: