Він був найстаршим серед шести дітей у сім'ї Федора та Анастасії Рознійчуків. Хата була в центрі села поруч із церквою, школою. Батьки робили все, аби їх діти потрапили до середовища освічених людей. Після чотирьох класів місцевої народної школи, Іван навчався в Ясінянській школі. З 1924 року – в Торговельній академії в Ужгороді (1924-1926) та Мукачеві (1926-1928). Cтудентом почав писати сатиричні вірші та оповідання.
Після кількох проб у книгарнях і страхових товариствах, він пішов працювати в школу. З 1934 року по селах на Хустщині, пізніше на Рахівщині. За те, що прагнув прищепити учням любов до рідного слова, національної культури, часто мав неприємності на роботі, його пересліду-вали шкільні інспектори, жандарми робили обшуки, тому змушений був змінювати місце роботи.
На його очах відбулася трагедія знищення Карпатської України, незалежність якої була проголошена 15 березня 1939 р. Коли було проголошено Закарпатську Україну, Рознійчука внаслідок доносу арештували як неблагонадійного січовика і біля двох тижнів утримували у в'язниці. Його батька, разом із шістьма іншими селянами, угорські фашисти відвели з рідного села до урочища Кевелів і там замучили. Знайшли у рові порізаного, з розпоротим животом, в який було запхано черевика.
Літературознавець Юрій Болега у спогадах, опублікованих в 2009 р., писав: « В кінці 1930-их – на початку 1940-их років Марко Бараболя працював над сатиричним романом « Гаврило Мотовило, його життя і клопотації », в якому хотів показати буття і безнадійні турботи верховинського інтелігента-невдахи за старих режимів. На жаль, рукопис роману не зберігся. За свідченням рідних, у 1942 р., рятуючи твір від мадярських жандармів, автор закопав його у землю. Коли ж по війні вибрали той сховок з землі, перезволожений папір на сонці розсипався в порох.»
У 1943 р. Іван Рознійчук був мобілізований в угорську армію. З угорського полку він утік, перейшов лінію фронту до радянської армії, але там був відправлений у концтабір. Не виключено, що в таборі працював перекладачем. Тому похований у братській могилі разом з іншими червоноармійцями у колишній станиці Пашківській, зараз передмістя Краснодара. В обліковій картці, яка зберігається в Міністерстві оборони Росії, вказане його військове звання – рядовий. Зрозуміло, що полоненого ворожої армії не поховали б разом із загиблими червоноармійцями. Прізвище Івана Федоровича Рознійчука значиться на одній із 12 мармурових плит, на кожній викарбовано 42 імені.
Прізвище Івана Федоровича Рознійчука на могильній плиті восьме знизу.
